Що на Закарпатті: життя у глибокому тилу, нові економічні можливості та спроби вийти на іншу траєкторію розвитку 27/09/2024 Мабуть, перше, що приходить в голову, коли хтось згадує про Закарпаття – це “угорське питання”. Навколо нього було зламано багато списів. Становище та роль етнічних угорців в регіоні стало однієї з причин дипломатичної війни між українським та угорським урядами. Загалом ні до 2022 року, ні тим паче зараз в регіоні не було і немає підґрунтя для міжетнічних конфліктів. Український уряд неохоче коментує це питання, але з того, що звучало офіційно, можна зробити висновок про непублічну роботу у пошуках компромісу. Очевидно, що ми змушені будемо піти на якісь поступки на шляху до ЄС. Однак, і для Угорщини це буде компроміс заради відновлення добросусідства. То ж не варто очікувати нагнітання ситуації навколо становища угорців на Закарпатті. Навпаки, наразі бачимо ознаки потепління у двосторонніх стосунках. Свідчення тому – відкриття в Будапешті першої україно-угорської двомовної середньої школи та гімназії, де вже 1 вересня розпочали навчання українською та угорською (як іноземною) українські діти, які проживають в столиці Угорщини. Економіка: релокація підприємств, дефіцит кадрів і локальні конфлікти з місцевими З початком повномасштабної війни Закарпаття стало одним з бажаних напрямків для переїзду підприємств з півночі та зі сходу країни. В регіон релокувалися понад 300 підприємств, частина з них вже облаштувалися на новому місці і почали працювати. Фото: Релоковане підприємство з Харківщини, яке виробляє полімерну тару (Закарпатська ОВА) Внутрішня економічна міграція відповідно підштовхнула ріст зарплат та доходів населення. Згідно з даними Мінфіну, Закарпаття і Волинь серед лідерів за темпами росту надходжень єдиного податку.За 5 місяців поточного року Закарпаття зібрало 631,3 млн грн за цією статтею доходів, або на 232,6 млн грн більше, ніж за аналогічний період минулого року. Якщо подивитися на економічний ландшафт регіону загалом, то можна побачити багато ознак економічної трансформації, нової індустріалізації. Релокація, внутрішня міграція змінюють портрет громад та Закарпаття. Якщо раніше область більше зосереджувалася на торгівлі та послугах з сусідніми країнами, туризмі, то зараз помітну роль починають відігравати промисловість і виробничі компанії. Ми стали свідками значних внутрішніх інвестицій в регіон, яких ніколи не було за часів незалежності. Для розуміння масштабності змін можна ілюструвати на прикладі лише однієї Батівської громади. До неї релоковано ТОВ «БФ Термінал» з Житомирщини, що спеціалізується на деревообробці. Планується створення понад 4000 робочих місць. При цьому у Батівській громаді за переписом населення мешкало лишень 12 600 мешканців. Ємність обробки деревини, цього підприємства, складе понад 1 мільйон кубометрів на рік. Разом з цим, у 2022 році на Закарпатті зрубали приблизно 1,2 мільйонів кубометрів деревини для потреб місцевих деревообробних підприємств, комунального сектору та приватних домогосподарств. І це лише один з численних прикладів масштабних трансформацій. Водночас не можна сказати, що економічні зміни йдуть легко і плавно. Релокованим великим підприємствам важко знайти місце для переїзду. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, що розробляє програму післявоєнного відновлення людських ресурсів країни, констатує, що екологічна ємність Закарпаття вичерпана, тому релокація до регіону крупних підприємств є сумнівною. Власне коли вдається підшукати новий виробничий майданчик, виникає багато проблем з пошуком кадрів. Місцевий ринок праці не був готовий до нових робочих місць. Як написав директор одного з релокованих підприємств “Сентравіс” (м. Нікополь), через відмінності в очікуваннях роботодавців та місцевих найманих працівників, бувають випадки, коли нова людина вже через півдня звільняється і йде додому, що інколи шокує промисловців зі сходу. Зростання чисельності населення громад Закарпаття за рахунок внутрішньої міграції підсилює гостроту питання з доступом до соціальної інфраструктури, зокрема до садків, шкіл для родин робітників, які переїжджають з інших регіонів. Оренда житла теж надто дорога – за цим показником Ужгород за вартістю оренди звичайної двокімнатної квартири на рівні 10-15 тисяч грн. може конкурувати навіть з Києвом. Та ж сама ситуація спостерігається і в малих громадах, де розміщуються релоковані підприємства. Фото: Прибуття ВПО на Закарпаття (фото ГО “Неємія”) Ще один виклик – конфлікти, які почали виникати між бізнесом та місцевими активістами. Один з кейсів стосується будівництва мережі вітряків. Група компаній з Краматорська, зокрема ТОВ “Френдлі Віндтехнолоджі”, планує побудувати в області мережу вітроелектростанцій загальною потужність від 700-1000 МВт. Проєкт підтримується урядом. “Ощадбанк” навіть підтвердив надання кредиту для фінансування будівництва цих вітроелектростанцій. Однак ці ВЕС планують будувати у високогір’ї Карпат, де вже встановили першу і другу вітротурбіни. Зараз там розробляють майданчики для будівництва наступних вітряків. Також вітряки планують побудувати серед високогірних полонин Апецька, Руна, Лютянська Голиця та Вододільного хребта. Через це екоактивісти виступають проти такого будівництва, оскільки ці території є унікальними та цінні своїми збереженими гірськими екосистемами. В дискусію також втягнулися Туря-Реметівська та Нижньо-Ворітська громади, та галузеві державні установи (ДП Ліси України, прокуратура, суди, екоінспекція). Тривають судові оскарження та акції протесту. Окрім суто природоохоронних та естетичних міркувань, для місцевих мешканців полонини та високогір’я мають значення з точки зору сезонних місцевих промислів (збір ягід та гостьовий туризм). На їх думку, розбудова мережі ВЕС може значно пошкодити екосистему та знеохотити туристів від відвідування таких локацій. Плани Закарпатської ОВА з підтримки розбудови малих ГЕС на річках Закарпаття також наражаються на супротив екоактивістів та місцевих громад. Перш за все, конфлікти зумовлені через кліматичні зміни (обміління більшості гірських річок, пониженням рівня ґрунтових вод у колодязях домогосподарств) та особливостями технології забору води для турбін МГЕС (дериваційними трубними каналами), яка практично повністю вибирає увесь об’єм води із русла річки в зоні роботи трубних каналів. Разом з цим, Верховна Рада ухвалила закон у перехідних положеннях якого делегували Закарпатській ОВА та Уряду безпрецедентні повноваження щодо вилучення землі та нерухомості в межах Ужгородського району у будь-яких власників з подальшим відшкодуванням з державного бюджету та без права оскарження такого рішення в суді. Законодавець визначив, що таке вилучення допускається для цілей оборони та інфраструктури. Проте частина депутатів, які проголосували за закон, обурюються, оскільки поправка про Ужгородський район Закарпаття з’явилась несподівано у фінальній редакції закону. Є побоювання, що у такий спосіб намагаються якраз владнати питання з будівництвом відтропарку на полонинах Руна та Гостра. Якщо влада разом з громадськістю не знайде механізм врегулювання подібних ситуацій, надалі це може привести до посилення напруження між бізнесом та місцевими громадами. Соціальні процеси: демографія, міжконфесійні стосунки, проблеми мобілізації Гуманітарна ситуація на Закарпатті не стикається безпосередньо з такими викликами як в інших областях. Так, ми є найбезпечнішим регіоном, проте ми є одним з найменшим регіоном за кількістю населення, наші громади на фоні східних агломерацій не є великими полісами. Наш регіон набуває досвід, який може стати корисним для післявоєнної відбудови. Адже закарпатські громади в силу свого масштабу не здатні розчинити, інтегрувати в собі внутрішню міграцію. Варто публічно та чесно говорити про демографічні зміни у місцевих громадах регіону, зумовлені внутрішньою міграцією. Це питання ставлення та переосмислення місцевої культурної спадщини, традиційного укладу життя, змін на ринку праці, інтеграції нових мешканців у приймаючі громади. Водночас, регіональна влада та гуманітарні місії мають впроваджувати програми, спрямовані на підтримку місцевих мешканців для адаптації до нових змін. Тобто уже сьогодні, закарпатські громади стають умовним плавильним казаном, який надасть нову якість портрету соціального капіталу наших громад. Також варто згадати про чинники, які утруднюють процеси згуртування, перш за все, це вплив Української православної церкви Московського патріархату. На відміну від сусідніх областей, УПЦ МП як до війни, так і зараз, має великий вплив на Закарпатті. З початку війни лише три церкви перейшли до ПЦУ (станом на травень 2024 року). А всього в області майже 500 церков УПЦ МП, тобто, більше ніж в Чернівецькій області і приблизно стільки ж, скільки на Вінниччині. Хоча наразі ситуація спокійна, за винятком пошкодження новобудови храму ПЦУ у Береговому. Неоднозначною також є ситуація довкола можливого об’єднання Української греко-католицької церкви та Мукачівської греко-католицької єпархії, яка територіально охоплює усе Закарпаття та так само як і УГКЦ підпорядковується Ватикану. Такий стан справ склався історично, з огляду на різні юрисдикції регіону в минулому. Конфлікт у середовищі традиціоналістів (залишити все як є) та проукраїнських активістів тліє, адже місцевий клір уникає публічних дискусій про приєднання єпархії до УГКЦ. Також є багато питань щодо місцевих ТЦК СП та особливих режимів з обмеження свободи переміщення. З одного боку Закарпаття стало транзитним регіоном на шляху тих, хто хоче незаконно перетнути кордон, а з іншого місцеві зазнають надмірних обтяжень та економічних збитків (обмеження впливають на сезонні промисли – збір грибів, ягід, випас худоби, городництво, гостьовий туризм і т.д.). Мешканці області, які проживають або відвідують близьких у зоні дії режимів прикордонної смуги, продовжують скаржитись на неспроможність прикордонників налагодити процес видачі дозволів на перебування у прикордонній смузі, а також фіксується те, що особовий склад прикордонної служби погано обізнаний із галузевим законодавством. Разом з цим, ми можемо констатувати, що урядова політика та дозвільний режим перебування у прикордонній смузі та обмеження відвідування окремих туристичних гірських локацій не призводить до бажаного ефекту. Оскільки, потік охочих перетнути кордон повз установлені процедури та контрольно-пропускну пункти не зменшується. На сьогодні, віднайшли тіла 39 потопельників в річці Тиса й не відомо скільки загубилось назавжди в горах на кордоні з Румунією. Закарпаття – нові ворота у Європу? Більшість українських компаній, які працюють в регіоні, орієнтовані на експорт. А з цим є проблеми. За словами заступника Закарпатської ОВА Василя Іванчо, основна проблема, з якою зараз борються ці компанії – черги на кордонах. Чиновник визнає, що були дні, коли час очікування в електронній черзі сягав 20 робочих днів. Тому область зараз активно розбудовує логістичну мережу. Нещодавно в Берегівському районі почав працювати сухий порт “Термінал Чорнотисів”. Фото: “Сухий порт” у Берегівському районі (фото Закарпатська ОВА) Починають будувати новий міст через Тису до Румунії. Також планується реконструкція пункту пропуску “Ужгород — Вишнє-Нємецьке”. У рамках програми Європейського Союзу «Механізм «Сполучення Європи» (CEF) погоджено проєкт інтеграції залізничної системи України в транспортну систему ЄС. Це важливо, оскільки дозволить європейським операторам швидкісних залізничних перевезень подовжити свої маршрути з Праги, Відня, Будапешту (та їх аеропортів) до Ужгорода. Як ці та інші проєкти будуть (і чи будуть?) реалізовані, побачимо незабаром. Можу лише констатувати, що Закарпаття змінюється. Яким воно стане в майбутньому, залежить від того, чи зможе місцева влада та громади скористатися тими можливостями та зреагувати на виклики, які у них з’явилися після 2022 року. Автор: Микола Яцков, регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості в Закарпатській області Джерело: Лівий берег