«Рейтинг влади з’їла корупція». Кому довіряють українці і чому дії Кулеби схвалюють більше, ніж Зеленського — інтерв’ю з соціологом

Заступник директора соціологічної групи Рейтинг Любомир Мисів розповів в інтерв’ю Radio NV, що «з’їдає» рейтинг влади, чому міністру закордонних справ Дмитру Кулебі більше довіряють, ніж президенту Володимиру Зеленському, та як корупція, а не війна, стала проблемою № 1 для українців.

— Ми можемо побачити дуже зрозумілі тенденції. Ті результати, які ви отримали, були актуальні на лютий 2024 року. Найбільш обговорюваною темою після публікації вашого опитування було те, яким чином українці довіряють тим чи іншим політичним інституціям, політичним діячам. Ми бачимо, що довіра до ЗСУ залишається найбільшою, 77% цілком схвалюють їхні дії. Але далі тенденції трішечки інші. Чи можете ви більше про це розповісти?

— Загалом ми підтвердили ту тенденцію, яка розпочалася ще минулого року, починаючи з кінця літа — початку осені в соціологічних дослідженнях і наших, які не публікувались, і наших колег. Ми бачили, що рівень довіри до органів державної влади має негативну тенденцію. Причин цьому було декілька. Насамперед, якщо ми говоримо про військову ситуацію, це були певні очікування та розчарування щодо контрнаступу. А значну частину рейтингу влади з’їли корупційні скандали, які набули активного поширення в цей період і тривають досі.

На сьогодні ми це бачимо в рейтингах оцінки влади. Найбільше, очевидно, постраждав від цієї ситуації парламент, Кабмін. Але рейтинг довіри до діючого чинного президента все-таки залишається доволі високим.

 — Ми бачимо з опитування, що 22% українців цілком схвалюють дії президента Зеленського, швидше схвалюють 41%. Тобто ми маємо 63% підтримки. Але сюрпризом, мабуть, стало те, що міністр закордонних справ Дмитро Кулеба має трошечки кращу довіру — 24% цілком схвалюють його дії, 40% швидше схвалюють. Якщо взяти суму цих чисел, то на 1% у Дмитра Кулеби довіри українців більше, ніж у президента Зеленського. А як це може бути?

— Хочу пояснити нашим слухачам певну методологію та включення у список, оскільки він визначається замовником — Міжнародним республіканським інститутом. Часто туди включаються різні, якщо ви прослідкуєте історію цих опитувань, персоналії. Цього разу ми включили і міністра закордонних справ Кулебу.

Деякі включаються частіше, деякі рідше. Це не говорить про те, що пан Кулеба зараз може претендувати на якісь політичні дивіденди в цьому плані, просто рівень довіри до нього вищий ще тому, що відповідальність президента очевидно вища. І на сьогодні, якщо ми подивимося на результати досліджень, якщо ми запитаємо наших респондентів, відповідальний і за воєнну ситуацію, і за економіку, і за міжнародну політику. Оскільки зон відповідальності більше, то і критики також буде більше. Це абсолютно закономірна ситуація на цей момент.

— Ви також опитували щодо того, які загрози українці вважають зараз найбільшими для себе, для нашої країни. 51% опитуваних відповіли однозначно, що це корупція. 46, на 5% менше, відповіли, що це загроза російської агресії. Якщо говорити про динаміку, чи дійсно ми спостерігаємо, що саме питання корупції вже певний час виходить на перший план, незважаючи на те, що кожного дня нас обстрілюють російські окупанти?

— Дійсно, це певний феномен в умовах повномасштабної війни, хоча для України це типова ситуація. Якщо подивитися довгу динаміку, три ключові проблеми України, — це корупція, війна (тоді була війна на Донбасі, а зараз — повномасштабна) і економічні проблеми. Вони завжди фігурували в топ-3 українців, залежно від того, яким чином складався список цих проблем і яким чином це впливало на ці три позиції.

Але те, що корупція вийшла на перше місце, є абсолютно закономірним, зважаючи на постійне перебування цього питання в інформаційному полі. Дуже багато є журналістських викриттів, на сьогодні, мені здається, про корупційні скандали говорять із кожного кутка. Це впливає і, на жаль, суспільство повернулося до цієї дискусії, насамперед про справедливість.

В умовах повномасштабної війни питання корупції є досить сенситивним, тому що в мирний час можна було би це вирішити певними відставками або перезавантаженням влади через вибори. На сьогодні, на жаль, попри певний запит певної категорії людей ця опція, по суті, відсутня.

Всеукраїнське опитування, лютий 2024 рік / Фото: iri.org.ua

— Якщо переходити до теми виборів, висновок, який можна зробити, що українці не хочуть виборів, не підтримують ідею виборів. Чи я тут помиляюсь?

— Треба дивитися насамперед віковий розподіл. Найбільшою сенсацією цього опитування, хоча ми прослідковували це вже дещо раніше, є ставлення молодої категорії населення (18−35 років) до суспільно-політичної ситуації в державі. Зазвичай до повномасштабного вторгнення, навіть ще рік тому, ця категорія населення була дещо більш оптимістичною, становила певний фундамент діючої влади.

На сьогодні ситуація змінилася. Це пов’язано насамперед з тим, що це категорія людей, які найбільше беруть участь у повномасштабній війні, тому що багато хто з них воює і є учасником воєнних дій, може бути мобілізованим. На даний момент це найкритичніша група.

Тому якщо ми подивимося віковий розподіл, то побачимо, що підтримка виборів серед цієї групи є найвищою. Так, це ще не половина, але 45% молодих людей хотіли би негайного проведення виборів до Верховної Ради.

— Пане Любомире, а ви це називаєте сенсацією? Зазвичай у багатьох країнах молодші люди апатичніші щодо політики. Чи є якась інша причина?

— Ні, я говорю про те, що якщо ми подивимося опитування до повномасштабного вторгнення, то молодь найпозитивніше сприймала будь-які дії влади, незважаючи навіть на різні скандали, які відбувалися в той час. Це була електоральна база. На жаль, зараз вона найбільш критична.

Тут багато проблем. Треба ще розуміти, що молодь — це найактивніша частина населення, зараз є проблеми соціально-економічного характеру — з працевлаштуванням, з міграцією.

Загальносвітова тенденція показує, що молодь, особливо після ковідного періоду, найбільш депресивна. Навіть останній індекс щастя, який був проведений у більше ніж 100 країнах, продемонстрував цю тенденцію.

В західних країнах, і особливо у США, побачили, що це доволі депресивна та апатична група, на яку впливає як інформація, так і проблеми в економіці і в комунікації, які є в сучасному західному світі. А в нас наклалася ще повномасштабна війна. В даному випадку це загроза, страх втратити життя, йдеться про молодих чоловіків, вона і створює певним чином таку депресивну історію.

Джерело: NV