Чому “срачі” у соцмережах для нас як цукерки і як вгамувати тих, хто вас там атакує

Щоб не відбувалося у світі, українці завжди знайдуть тему для “срачів” у соцмережах. Нобелівська премія миру, відкриття McDonald’s, твіти Ілона Маска – одні з багатьох прикладів палких обговорень. 

Чому так, LIGA.Life розпитала Юлію Джежелій, психологиню у методі когнітивно-поведінкової терапії. 

Чому ми розводимо “срачі” в соцмережах

Існують системні помилки, які провокують конфлікт у соцмережах. Кілька прикладів:

1. Особисті упередження. Наприклад, люди думають, що тільки їхня думка правильна.
2. Свобода вираження думок через ефект “закритої кімнати”. Обидві сторони конфлікту не бачать одна одну, тож можна сміливо виражати емоції.
3. Немає жестів, інтонації, виразів обличчя. Тому одне повідомлення може по-різному трактуватися. Один пожартував, інший сприйняв як образу. 
4. Вибірковість уваги. Ви написали великий коментар, але інша людина звернула увагу лише на одне слово, яке її зачепило.
5. Різниця у сприйнятті публічних та приватних просторів в мережі.
6. Зневага, приниження, погане ставлення. Спілкування може перейти у конфлікт, коли взаємодія відбувається не на рівних.

“Завдання кожного – зрозуміти функцію своєї поведінки та бути свідомим: “Чому мені важливо написати коментар під цим постом?”. Адже 10 людей, які напишуть коментар, матимуть різні причини залежно від типу особистої емоційної реакції“, – пояснює експертка.

Варіантами мотивації можуть бути:

• “Треба всім розповісти, як насправді, бо не розуміють”.
• “Там б’ють наших, треба допомогти”.
• “Не можу стояти осторонь обговорень! Можливо, матиму цікаву дискусію”.
• “Мій коментар врятує людину від хейту. Мені її шкода”.

Цікавий факт: за результатами дослідження University of Wisconsin-Green Bay, конфлікти в інтернеті підсилюють гнівлюдини, а не втамовують його. Незалежно від того, позитивною чи негативною була початкова мотивація вступити в дискусію.

Без вчасного відстежування функції своєї поведінки (“для чого роблю це зараз?”) можете як мінімум витратити вечір на сварки в соцмережах. Наступного дня знову можете повернутися до палких обговорень. Але чому?

Уявімо, у вас є емоційна напруга. Вам самотньо, або страшно чи тривожно, ви розчаровані, бо війна, немає коштів, кохана людина далекотощо. Всередині “плаче зранена дитина”. 

Відкриваєте Facebook, а там – суперечка у коментарях під постом знайомої. Ви не можете пройти повз – пишете коментар. Вам відповідають. Починається дискусія. Посперечались – з’явилася енергія, яка дозволяє забути про неприємні почуття, які вирують всередині. 

“Це процес формування звички через негативне підкріплення – поведінка формується завдяки уникненню чогось неприємного. Подібний процес відбувається, коли маєте купу завдань, що викликають напругу, але замість їх виконання прокрастинуєте. У момент відкладання справи на потім ви відчуваєте короткострокове полегшення, яке підкріплює поведінку. Найгірше – така реакція стає звичкою, коли кожного разу руки тягнуться вступити в нове обговорення”, – розповідає психологиня. 

На противагу, існує позитивне підкріплення, яке також може викликати небажані звички. Наприклад, ви написали коментар і у відповідь отримали 50 “вподобайок”. В думках: “Так, я крутий/а”.  

“Це приклад швидкої винагороди, тобто позитивного підкріплення. Багато наших реакцій тримаються на подібних  “цукерках”. Тому дуже складно відмовитися від них. Відтак формується умовний рефлекс, який згодом може стати  і безумовним: пишете коментар без потреби у схваленні або уникання неприємних емоцій”, – додає експертка. 

Ці некорисні автоматизовані звички можна подолати:

• зважте всі “за” та “проти” написання коментаря;
• проаналізуйте, як суперечка в соцмережах впливає на ваш настрій, емоційний стан. Можливо, виснажує та спустошує; 
• поясніть собі, що від написання коментаря ваші проблеми не зникнуть. Навпаки – своїми словами ви можете зробити неприємно іншим та посилити власні болісні почуття.

Хочете проаналізувати ситуацію глибше – спробуйте розібратися зі своїми неприємними почуттями. Поміркуйте:

• Що саме мене зачепило у коментарі/пості?
• Що думаю про себе/свій музичний смак/зовнішність/знання? (залежно від ситуації).
• З чим саме пов’язана моя емоційна реакція?
• Яке моє найвразливіше почуття? Наприклад, сум, розчарування в собі, страх, безсилля, тривога, нудьга.
• Як можу розв’язати проблему, що спричинила ці неприємні почуття? Як можу пом’якшити чи вгамувати ці почуття?
• Як можу дати раду цим почуттям в короткостроковій та довгостроковій перспективі, крім активності в соцмережах?
• Що  б я сказав/ла найближчій людині в такій ситуації? Скажіть це собі.

Чому нам хочеться писати негативні коментарі

Це може бути способом справитись з емоційними реакціями, які виникають через:

“Нині в Україні загальні чинники вразливості дуже гострі, існує емоційна напруга. Найменшого тригера достатньо для активації емоційної реакції. Наприклад, після роботи ви зайшли у Facebook, а там – неприємний допис чи коментар, тобто тригер. Вам одразу хочеться написати щось неприємне у відповідь. Це імпульс до дії, який виникає через активацію емоцій. Щоб з ними справитись, ви залучаєте поведінку (копінг) – пишете коментар у відповідь”, – пояснює Юлія.

Цікавий факт: за даними опитуванням Pew Research 2018 року, 71% користувачів соцмереж стикалися з вмістом, який викликав у них гнів. 

Як зупинити дискусію, якщо не хочу брати в ній участь

“Людина сперечається з вами заради отримання швидкої винагороди. Нею стане ваша відповідь або будь-яка реакція. Тож ваше завдання – забрати цю “цукерку”, – пояснює Юлія.

Тому:

• Ігноруйте все зайве, тримайте фокус на основній цілі комунікації. 

Не звертайте уваги на напади, погрози, зневагу. Приклад діалогу:

– Ви даєте непрофесійні поради.

– Пропоную записати ще одну рекомендацію…

– Яка наступна рекомендація?! Всі попередні поради були жахливими.

– Сфокусуймося на темі нашої розмови….

“Але якби ви написали: “Як це я даю непрофесійні поради? Ви знаєте, скільки років я навчалась?”, ваш співрозмовник отримав би бажану винагороду, і ця суперечка ще не скоро закінчилась би”, – додає Юлія.

• Дистанціюйтесь.

Ігноруйте коментар. Якщо це незнайома людина, можете заблокувати. Результат – співрозмовник не отримав бажаної ним вашої реакції. Додаткова перевага – ви не марнуєте час і не посилюєте власну емоційну напругу.

• Дайте іншу реакцію.

Людина очікує від вас “цукерку” – негативну відповідь на негативний коментар. Але спробуйте сформувати доброзичливу реакцію. Наприклад:

– Ви даєте непрофесійні поради.

– Мені хотілося б бути класним спеціалістом і давати гарні поради. Але маємо, що маємо. 

“Так збільшується ймовірність, що ваш співрозмовник стишиться”, – пояснює психологиня.

• Нагадуйте собі про цінності.

Запитайте себе: “У що важливе для мене я хочу вкладати свій час та життя?”.

Джерело: Liga.net