Що на Херсонщині: повзуча окупація і надія на контрнаступ та звільнення території

До Херсонської області прикуто багато уваги. Пояснювати чому, мабуть, не потрібно. Херсонщина була окупована першою. І саме з нею пов’язують надії на стратегічний злам на користь України та початок звільнення наших територій.

Про те, як українці протистоять російській агресії і що насправді відбувається на півдні – в огляді з місця подій, першому з циклу публікацій Національної платформи стійкості та згуртованості “Життя регіонів в умовах війни”.

Основні соціальні тренди

Ми свідомо не торкатимемося воєнних питань – це справа наших Сил сектору безпеки та оборони і зосередимо увагу на соціально-політичних, гуманітарних та економічних питаннях.

Загалом мешканців області умовно можна розділити на три групи: тих, хто перебуває на тимчасово окупованій території; тих, хто воює; і тих, хто виїхав за межі Херсонщини.

На самій тимчасово окупованій території спостерігається декілька трендів.

Перший – мирний опір і саботаж дій окупантів та колабораціоністів з боку активної частини суспільства. Щодня у різних місцях області з’являються листівки та українські прапори. Це свідчить, що область була і буде українською.

Другий тренд – спроба Росії за допомогою силового тиску зламати та підпорядкувати собі українську інфраструктуру (“Укрпошту”, банки, організації, які надають послуги).

Третій тренд – самоізоляція частини людей, намагання обмежити контакти з окупаційною адміністрацією, піти у “внутрішню еміграцію”. Створюються внутрішні закриті спільноти, які допомагають один одному через горизонтальну взаємодію.

На жаль, влада – місцева і обласна – з різних причин, і об’єктивних, і суб’єктивних, не змогла і не може надати належну допомогу мешканцям Херсонщини.

Портфель голови обласної адміністрації декілька разів переходив з рук в руки. Чотири з п’яти народних депутатів, обраних від Херсонської області, фактично зникли з публічного простору, а п’ятий – Олексій Ковальов – став колаборантом (на щастя, про нього ми вже можемо говорити у минулому часі).

Паралельно російські окупаційні сили тиснуть на голів місцевих громад. У хід йдуть усі методи: погрози, шантаж, викрадення. У полоні досі перебувають голови міст та громад Херсон, Гола Пристань, Горностаївка та інші. Загалом, за повідомленням голови Херсонської облдержадміністрації Ярослава Янушевича окупанти викрали та піддали тискам та тортурам 75 посадових осіб місцевого самоврядування, 25 з них й досі перебувають у полоні. Головна вимога – примусити йти на співпрацю з окупантами. Але в абсолютній більшості керівники територіальних громад відмовилися від співпраці із ворогом. Значна частина з них вже виїхала за межі окупаційної зони.

Як Росія намагається створити власні “адміністрації” і примусити українців стояти з протягнутою рукою

В червні-липні активно розпочали формуватися органи окупаційної влади, так звані “воєнно-гражданскіє” адміністрації області, міст та сіл.

Рекрутинг колаборантів, або тих, хто працюватиме у “адміністраціях” відбувається через наближених місцевих ватажків колаборантів, за принципом мережевого маркетингу. Навколо таких осіб, як Володимир Сальдо, Тетяна Кузьміч, Володимир Леонтьєв, Сейтумер Німетуллаєв починаються формуватися структури із числа членів їхніх команд.

На другому етапі, як повідомляють очевидці, до “співбесіди” запрошуються спеціалісти. Їм обіцяють “золоті гори”. Зокрема, начальнику відділу в міській “адміністрації” пропонують сто тисяч російських рублів. Завідувачу дитячим садком – сто тисяч рублів, вихователю – 50 тисяч рублів. Вчителям – до 60 тисяч рублів. В окремих випадках спеціалістам або членам їхніх родин погрожують. Часто після таких “співбесід” люди намагаються виїхати.

Більшість спеціалістів відмовляються, але в умовах відсутності заробітку зробити це стає дедалі складніше.

Окремо варто зупинитися на гуманітарній ситуації в області.

В зоні бойових дій на правобережжі Херсонської області окупанти знищують населені пункти, методично їх обстрілюючи. Десятки сіл вже припинили своє існування. Інші – на межі знищення. Так, в стародавньому містечку Нововоронцовці перед війною мешкало близько шести тисяч осіб. Зараз залишилося близько чотириста. В інших районах області ситуація близька до катастрофи. Ліків в лікарнях немає, за винятком найпростіших. З 589 аптек, які працювали в області станом на 23 лютого, станом на початок серпня працюють 56 аптек. Ліками торгують здебільшого з рук на стихійних базарчиках. Ціни на них в середньому втричі вищі, ніж на контрольованій Україною території. Лікарів теж великий дефіцит.

Ситуація з продуктами трохи краща завдяки місцевому врожаю. Але це тимчасово. Продукти, завезені з території Криму та Росії, дорожчі, а шляхи постачання з українських областей відрізані. До того, останнім часом окупанти полюють на наших волонтерів і намагаються створити умови, за яких жителі Херсонщини будуть максимально залежні від них.

Паралельно триває процес економічної окупації. Створено “податкову адміністрацію”. Від керівників українських підприємств вимагають зареєструватися і подавати звіти. Хоча охочих зробити це вкрай мало. Станом на початок липня лише 173 підприємства та індивідуальних підприємців встали на податковий облік в новоствореній “податковій”. Бачимо, що підприємці не горять бажанням платити хоча б гривню окупантам.

Саме тому росіяни прибирають до рук все, до чого можуть дотягнутися. Вже відкрили замість АТБ “свій” АБЦ-маркет. У липні взяли під контроль три головні електричні підстанції Херсонобленерго. Відключили українські банкомати і обмежили можливість отримання готівкової гривні.

Зокрема, 1 липня змушена була припинити свою роботу Херсонська філія Укрпошти. Через неї пенсіонери отримували пенсію готівкою. Внаслідок цього більшість з них були змушені стати в черги до новоствореного “Пенсійного фонду” за соціальними виплатами.

Очевидно, робиться все, аби українці на окупованих територіях стояли з протягнутою рукою і оббивали пороги місцевих “адміністрацій”.

Гуманітарна сфера: тотальна цензура і насильна русифікація

З початку березня на Херсонщині відключено українське телебачення та радіо. Натомість росіяни підключили власне аналогове та цифрове мовлення.

А щоб мешканці області точно змогли отримувати гарантовану пропагандистську отруту, окупанти ініціювали завезення більше 22 тисячі безкоштовних приставок Т-2. В першу чергу приставки надаються пенсіонерам та людям із соціально вразливих категорій населення. Завдяки приставкам, їхні власники можуть дивитися 26 російських телеканалів та два місцевих телеканали у цифровому форматі. Першим став співпрацювати із окупантами приватний телеканал ВТВ плюс. Пізніше, на базі обладнання Суспільного був створений телеканал «Таврія».

Так вони намагаються “промити мізки” і переконати у “безальтернативності росії”. Крім ТБ та радіо, окупанти налагодили випуск власних “бойових листків” – друкованих газет.

У травні в Каховці було випущено кілька номерів “Чєрноморського вєстніка”. У червні в Новій Каховці почали видавати “Каховський вєстнік”, а в Херсоні 10 тисячним накладом вийшов перший номер газети “Надднепрянськая правда”. Тепер в кожному так званому “муніципальному окрузі” (колишні центри “дореформених” районів області) видаються великими накладами безкоштовні газети, в яких розповідається про те, що українці та росіяни то є “один народ”.

Місцеві журналісти масово відмовилися співпрацювати із окупантами, не зважаючи на пропозиції високих зарплат та погроз. Більшість із працівників ЗМІ виїхали на вільну територію.

Крім цього, є декілька каналів у Telegram, заснованих окупантами. І “офіційні” сайти.

Росіяни не обмежуються інформаційним простором і намагаються тотально русифікувати Херсонщину у просторі фізичному.

Стели на в’їзді до міст малюють в кольори свого прапора. На площі Свободи у Херсоні демонтували флагшток з українським прапором. По всьому місті масово розклеїли пропагандистські білборди. Всередині літа окупанти змогли охопити наочною агітацією все місто, а не лише окремі райони, як це було в перші місяці окупації. Білборди з пропагандистськими гаслами: “Херсон – навеки с Россией”, “Херсон – русский город”. Всі вулиці на ресурсах окупантів називають старими назвами.

Великі зусилля окупанти докладають для русифікації освіти і того, щоб з вересня запустити освітній процес області. Місцевим колаборантам поставили завдання продемонструвати, що українські діти на тимчасово окупованій території будуть “щасливі” навчатися російською мовою і за російськими програмами.

Для цього росіяни сформували управління “освіти”. Ним опікується представниця “адміністрації” Херсонської області Тетяна Кузьмич. Також працює “міністр” Михайло Родиков, який з 2015 по 2018 року займався адаптацією під російські стандарти системи освіти в Севастополі.

Окупанти захопили приміщення вищих навчальних закладів і розставили лояльних людей.

По всій області проводяться “співбесіди” з керівниками шкіл та позашкільних закладів освіти. Серед батьків розповсюджується інформація про те, що онлайн навчання дітей на тимчасово окупованих територіях проводитися не буде, тому батьки зобов’язані записувати дітей в нові школи. Одночасно окупанти розповсюджують інформацію про можливе позбавлення батьківських прав тих, хто не віддасть дітей у школу.

Було офіційно оголошено, що по всій області навчання буде відбуватися російською мовою. Зазначу, що з самого початку запровадження масової освіти сто років назад, в абсолютній більшості шкіл навчання відбувалося українською мовою. Й тепер, кавалерійською атакою окупанти вирішили зламати ці традиції.

Тобто, в гуманітарній сфері, як і в економіці, стратегія окупантів полягає у залякуванні, тиску і тотальній забороні.

Терор і беззаконня

Суди на тимчасово окупованій території відсутні, а закони не діють. Ті, хто вийшов із місць незаконного утримування, розповідають про численні тортури, знущання, приниження, насилля, у тому числі сексуального характеру.

Окупанти на блокпостах або під час патрулювання можуть побити людину за наявність патріотичного тексту на телефоні або за слово, яке не їм сподобалося.

В умовах, коли відсутнє право на адвоката для тих, кого затримують, коли немає жодних інструментів для стримування для силовиків, мирні громадяни України стають беззахисними. Їх можуть звинуватити в терористичній діяльності з метою вимагання викупу. Вибити “визнання”, а потім вбити.

Рідні викрадених окупантами людей не можуть отримати інформацію про долю своїх близьких. Іноді, окупанти навіть заперечують той факт, що когось викрадали.

Керівники окупаційних “адміністрацій” в своїх публічних виступах заявляють про необхідність застосування смертної кари проти “терористів”.

За інформацією Херсонської обласної прокуратури, станом на 15 липня уже зафіксовано факти зникнення 474 осіб. Відомо про звільнення 309 громадян. Продовжують незаконно утримувати окупанти 165 жителів Херсонщини. Й кожного дня приходять нові факти про викрадення людей.

Офіційні телеграм-канали та російські ЗМІ майже не щодня повідомляють про затримання “українських терористів”, викриття “агентурних мереж”, “терористичних груп”. Терористами виявляються депутати, керівники комунальних установ та підприємств, підприємці, волонтери, звичайні громадяни.

Це реалії і умови, в яких щодня живуть мешканці окупованих територій.

Евакуація: як врятуватися мирним мешканцям?

Виникає питання, як втекти від цього мороку. На превеликий жаль, мирні мешканці стали заручниками окупантів. Офіційних каналів для евакуації немає. Виїхати можна лише самотужки, на свій страх і ризик. Є два маршрути. Перший – через територію тимчасово окупованої Автономної республіки Крим. Другий – через місто Василівка Запорізької області. Раніше, шляхів евакуації було більше, але на сьогодні залишилося лише два.

На блок-постах люди можуть чекати своєї черги по кілька днів. Люди вимушені жити в надзвичайно тяжких умовах, під літньою спекою, ночувати в непристосованих умовах.

Невеликі волонтерські команди здійснюють безплатний виїзд. Станом на середину липня в черзі на такий виїзд записалося вже 20 тис мешканців області. Всі інші або виїжджають на своєму автотранспорті або платять за виїзд чималі гроші, в середньому від $300.

У зв’язку з цим у багатьох людей викликають подив заяви деяких високопосадовців про необхідність негайної евакуації. Це дорого та небезпечно, а результат може бути плачевним. Невідомо, хто є в списках окупантів на фільтрацію, і що окупантам не сподобається під час перевірки.

Херсонщина чекає на ЗСУ і деокупацію

Ситуація в області вкрай складна. Попри це значна частина мешканців продовжує чинити опір і демонструвати, що Херсонщина – це Україна. Хоча з кожним днем це робити важче й важче. Росія докладає багато зусиль для окупації території і тотальної русифікації. І ситуація, на превеликий жаль, лише погіршуватиметься.

Єдина надія на ЗСУ. Настав час повертати наші території.

Національна платформа стійкості та згуртованості для LB.ua