Як іноземці сприймають стійкість українців: єдність, волонтерство та національна ідентичність

Єдність суспільства, волонтерський рух, любов до країни, збереження культури та мови — саме з цими чинниками іноземці найчастіше пов’язують стійкість українців під час повномасштабної війни. Про це свідчать перші результати дослідження, яке у 2026 році розпочали науковці Сумського державного університету.

Опитування проводиться у межах науково-дослідної роботи Міністерства освіти і науки України «Національна стійкість як гуманітарний чинник безпекової трансформації України: теорія, історія, сучасність».

Його мета — з’ясувати, як іноземні студенти, які навчаються в Сумському державному університеті, а також представники інших країн сприймають прояви стійкості українського суспільства в умовах повномасштабної війни та що вважають її основними джерелами.

На першому етапі дослідження було опитано 50 респондентів.

Єдність суспільства як головне джерело стійкості

Для опитаних іноземних студентів з Азербайджану, Туркменістану, Кенії, Польщі та Франції стійкість українців насамперед асоціюється з єдністю народу, потужним волонтерським рухом, любов’ю до Батьківщини, збереженням національної культури та української мови, а також вірою у справедливість і перемогу.

Водночас 85,7% опитаних зазначили, що після того, як стали свідками проявів стійкості українців, їхнє ставлення до України та українців змінилося на краще.

Цей результат може свідчити про те, що безпосереднє спостереження за українським суспільством в умовах війни впливає не лише на уявлення про саму Україну, а й на її міжнародний образ.

Подібні оцінки висловили представники Австрії, Німеччини та Грузії. Найважливішим джерелом української стійкості 80% опитаних назвали суспільну єдність.

Серед інших важливих чинників респонденти відзначили національну ідентичність, досвід подолання попередніх криз, культурні традиції та історичну спадщину. Останні чинники назвали 66,7% опитаних.

Стійкість — це не лише здатність держави оборонятися

Результати дослідження демонструють ширше сприйняття поняття стійкості. Іноземні респонденти пов’язують її не лише з військовим опором держави, а й із тим, як поводиться суспільство під час тривалої кризи.

«Отримані результати демонструють, що міжнародна аудиторія пов’язує стійкість України не лише зі здатністю держави чинити опір військовій агресії, а й зі силою громадянського суспільства, культурною згуртованістю та спільними цінностями», — зазначає керівниця дослідження Марина Набок, доцентка Сумського державного університету.

Таким чином, серед джерел української стійкості на перший план виходять чинники, які важко виміряти виключно матеріальними показниками: суспільна довіра, горизонтальні зв’язки, спільна ідентичність, культура та готовність громадян допомагати одне одному.

Це важливо і з погляду національної безпеки. Досвід повномасштабної війни показує, що здатність країни витримувати тривалу кризу залежить не лише від ефективності державних інституцій та оборонних спроможностей, а й від стану самого суспільства.

Дослідження триватиме. Його подальші етапи мають допомогти краще зрозуміти, як феномен української стійкості сприймається за межами країни та яку роль гуманітарні чинники — ідентичність, культура, суспільна єдність і спільні цінності — відіграють у зміцненні національної безпеки та міжнародного образу України.

Довідково. Дослідження проводиться у 2026 році в межах науково-дослідної роботи Міністерства освіти і науки України «Національна стійкість як гуманітарний чинник безпекової трансформації України: теорія, історія, сучасність» (№ 54.16.04.01-26/28.ЗФ-02). Автор дослідження — Ярослав Васильович Яненко, доктор наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики та філології Сумського державного університету