Як змінилося життя та плани українців, які виїхали за кордон? Результати дослідження у динаміці

31% українців, які виїхали в Європу, втікаючи від війни, не навідувалися ще в Україну. Як тривалість війни та вимушеної еміграції впливають на плани повернутися додому?

Ми оновили результати дослідження Українські біженці в Європі. У третій хвилі опитування взяли участь 2 977 українців, які зараз перебувають у 39 країнах Європи. Загалом за весь час дослідження було вивчено думку майже 9 тис. респондентів віком від 14 років. Дані з попередніх хвиль дозволяють побачити динаміку змін у поглядах та планах українських мігрантів, які відбулися протягом всього періоду війни.

Болюче питання — повернення додому

Охочих повертатися в Україну з кожним місяцем війни стає менше. Статистика досить тривожна: у квітні 2022 року точно планували повертатися 75% опитаних. Через 12 місяців так само відповіли тільки 52%. Таким чином, за один рік війни змінили свої плани 23% переміщених українців — вони, найімовірніше, не повернуться додому, не розвиватимуть економіку, не народжуватимуть дітей в Україні.

Інфографіка: 4Service Group

У третій хвилі дослідження респондентів вперше запитали, чи відвідували вони Батьківщину після вимушеного від’їзду за кордон. Так, 60% переміщених українців в Європу приїздили додому хоча б 1 раз, 16% — 2 рази, 6% — 3 рази. Три та більше разів відвідували Україну ті, хто перемістилися у Польщу (25%). Частіше за інших відвідують Україну кияни.

«Залишаюся в Європі». Досвід та портрет українців, які не планують повертатися в Україну

Тих, хто вирішив далі будувати життя поза Україною, відрізняє передусім значно вищий рівень адаптації до нових обставин. У цих людей непогано виходить долати як емоційні, так і раціональні труднощі, пов’язані з життям за кордоном. Сильний сум за домівкою залишається одним з головних емоціональних викликів, який долають українці. Але в динаміці, з літа минулого року, цей показник знизився на 20% (38% проти 18%). Невизначеність, безвихідь, відсутність планів влітку турбували 28% з цієї категорії опитаних. Тепер це відчувають тільки 14% — а отже, велика частина людей поступово отримує більш чітке бачення свого майбутнього у новій країні.

Інфографіка: 4Service Group

Приймаючи рішення про повернення додому, кожен вимушений мігрант зважує для себе цілий ряд факторів. Проте за силою впливу є найбільш вагомі. Це: 

• місцевий ринок праці
• можливості дозвілля
• свобода вибору
• рівень життя
• освіта.

Показово, що для тих, хто залишатиметься за кордоном, робота та кар’єра мають більшу вагу (29%), ніж для тих, хто повертатиметься (20%). Також, загалом більше задоволені різними параметрами життя в Європі, саме ті, хто вирішив залишитися там. Так, більшість з них (80%) повністю задоволені можливостями проведення дозвілля, свободою вибору та правовою системою (по 77%), а також діяльністю центральної та місцевої влади.

Інфографіка: 4Service Group

Отже, яким є портрет українського мігранта, який бачить своє майбутнє поза межами України? Ми узагальнили дані опитування, виділивши значення зі значними статистичними відмінностями. Це молоді люди, 25−44 років, котрі задоволені своїм рівнем життя, володіють англійською та мовою країни, у якій проживають (здебільшого це Польща та Німеччина). Найчастіше це ті, хто виїхав разом із чоловіком чи дружиною. Вони мають роботу за кордоном, отримали чи планують отримати вид на постійне проживання і вже почали відчувати спорідненість із новим місцем проживання.

«Я повернуся». Досвід та портрет українців, які мають намір у майбутньому жити в Україні

Безумовно, вимушена еміграція пов’язана із цілим переліком челенджів. Серед них є суто емоційні.Наприклад, 46% біженців, які прагнуть повернутися додому, відзначають у себе ті чи інші психологічні проблеми, стрес чи депресію (серед тих, хто має намір й надалі залишатися за кордоном, про це згадували менше — 31%).

Є і раціональні проблеми: брак потрібних ліків чи доступу до медичного обслуговування(37%), нестача грошей (34%). Щодо останнього, у червні 2022 про брак коштів зауважували більше респондентів — 42%. Тобто, частина з них за рік знайшла способи покращити своє матеріальне становище за кордоном, але це не вплинуло на їхнє рішення все ж повертатися в Україну.

Відштовхуючись від статистично значимих відмінностей, середній портрет українця, який повернеться додому, такий: це жінка 35−44 років, переважно з Києва та області або з Харківщини. Зараз вона перебуває у Польщі або Німеччині, орендує житло за кошти приймаючої сторони. Виїхала ще навесні 2022 року з однією або кількома дітьми. У більшості випадків вона не має роботи, не планує відкривати іноземний банківський рахунок і відчуває сильний сум за домівкою.

Але і вони теж зараз докладають зусиль, аби налагодити життя на тимчасовому місці. Більше людей стали вивчати місцеву мову (у червні 2022-го це робили 24%, тоді як у квітні 2023 — 43%). 46% опитаних почали орендувати житло за власні гроші (минулого літа — тільки 30%). 64% ще й допомагають рідним і знайомим в Україні (проти 48% за даними минулої хвилі опитування).

Інфографіка: 4Service Group

Повномасштабне вторгнення росії не лише поставило під загрозу територіальну цілісність України, але й спровокувало серйозну соціальну кризу. Бо країна — це не лише територія, а й люди, що її населяють. За період війни з України виїхало понад 18−20 мільйонів її жителів (за різними даними), частина з них повернулася. Але, ті хто залишився, з кожним місяцем все краще влаштовують своє життя за кордоном, все більше вкорінюються на новому місці, втрачаючи мотивацію до повернення. Більшість опитаних відзначили тепле і привітне ставлення місцевого населення у тих країнах, куди вони прибули. І чим довше триватиме війна, тим менше українців повернеться. А це означає, що після Перемоги нам доведеться впоратися з іншими викликами, які зараз тільки поверхово себе виявляють.

Джерело: NV