Україна – полігон стійкості для західних демократій

Україна стала не лише полем битви за демократію, але й полігоном нових суспільно-політичних механізмів стійкості, і лабораторією безпеки для цивілізованого Заходу.

Спротив України у протистоянні повномасштабного наступу росії оголив сучасні виклики як для нашої держави, та і для світового співтовариства. Глобально перед всім світом актуалізувалося вже відоме з часу закінчення Другої світової війни запитання: чи може демократія ефективно захищатися та витримати конкуренцію з диктатурами за умов краху міжнародних запобіжників?

Україна вже сьомий місяць демонструє, що може. Що демократичність цілком собі конвертується у силу та підтримку, й якщо й не «намазується на хліб», то точно конвертується в HIMARS-и та мільярди валютної підтримки. В чому ж український секрет стійкої демократії?

Поки цивілізований світ думає над цим непростим завданням, Україна мужньо протистоїть переважаючому нас у міці ворогу, здобуває свої перші перемоги й вже дає певні рецепти.

Україна на наших очах стала не лише полем битви за демократію, але й водночас полігоном нових суспільно-політичних механізмів стійкості, і лабораторією безпеки для цивілізованого Заходу.

1. Українці демонструють ключову якість стійкої демократії — готовність суспільства до її захисту. Реакція України на напад росії доводить: існує прямий зв’язок між стійкою демократією та готовністю суспільства захищатися й адаптуватися до складних безпекових та гуманітарних загроз.

Розвинене громадянське суспільство, енергійний волонтерський рух, наявність людей з бойовим досвідом допомогли країні встояти у перші дні та місяці широкомасштабного вторгнення. Саме волонтери, завдяки мережевим зв’язкам у лічені дні знаходили та доставляли все необхідне на фронт, допомагали переселенцям, вирішували низку інших завдань, на які у держави не було ресурсів. Наявність неформальних контактів між представниками бізнесу, влади та низовими ініціативами замінували собою бюрократичні канали взаємодії підвищуючи швидкість та ефективність дій.

2. Україна продемонструвала вплив горизонтальних мереж та потенціалу згуртованості на здатність до опору, коли ворогу доводиться воювати не тільки з державою, а перш за все, із суспільством.

Реформа та сам принцип децентралізації стали одним із рецептів стійкості України, довели свою конкурентну перевагу над централізованими ієрархічними системами. Та Україною було продемонстровано й дещо інше. В нашому випадку, децентралізовані по вертикалі системи тісно переплетені з мережевими горизонтальними зв’язками, формальними та ні. Це дозволяє досягти розподіленості не тільки в ухваленні рішень, але й у їхній реалізації та зборі інформації.

Таким чином, децентралізована система перетворюється в розподілену — за рахунок синергії із горизонтальними мережами і децентралізованою вертикальною. Це дає ефект як у авто з приводом на всі 4 колеса: поки одне загрузає, інші три допомагають виїхати із умовної ями.

Ефект як у авто з приводом на всі 4 колеса: одне загрузає, інші три допомагають виїхати з ями

3. Третім компонентом стійкості в українських умовах стала цифровізація та її урядування.

Стереотипно цифровізація сприймається, швидше, як загроза для безпеки, через уразливості даних, особистої інформації, державних послуг, а не як інструмент її підвищення. Наступ росіян показав зворотнє. Цифровізація допомогла підвищити спроможність українського суспільства. Зокрема, це забезпечило стійкість систем зв’язку, безперервність надання державних послуг та інформації. Було забезпечено функціонування офіційних каналів інформування та стійкої системи інформування через лідерів суспільної думки, різних спікерів для різних аудиторій. І також це було продемонстровано IT-сектором, який виявився найбільш адаптованих кластерів української економіки.

Ну і звісно ж: війна в Україні висвітлюється в режимі онлайн, що дає змогу всім — від пересічних громадян до президента держави інформувати світову громадськість про події, кроки України, звірства та злочини росіян. Україна вже стала культом спротиву та боротьби — саме завдяки цифровізації та стійкості.

4. Четвертий важливий компонент — частковий антидот у вигляді «презумпції недовіри» від російського інформаційно-психологічного терору на основі дезінформації та просування деструктивних наративів.

Після початку повномасштабного нападу на Україну відбулася одна ключова річ — до російських джерел інформації стали підходити з презумпцією недовіри, не сприймати їхню інформацію, якщо не було доведено інше, її стали перевіряти декілька разів, що підвищило резистивність інформаційного простору та знизило можливості російських засобів масової дезінформації діяти на рівних з іншими медіа.

Росіяни роками вибудовували свою пропагандистську машину, мімікруючи під демократичні стандарти західних медіа й набували вигляду легітимного джерела інформації. Після цілої низки дезінформації, засилля фейків, запевнення у тому, що вони не будуть атакувати Україну, — росія сама докорінно змінила ставлення до своїх медіа на презумпцію недовіри. І після цього ця пропагандистська машина для такого повномасштабного впливу на Заході – зламалася. Це один із елементів, як протидіяти сучасній пропаганді в епоху постмодерну, де «в кожного своя правда», а свобода слова взламана свободою брехні.

Варто наголосити й на аспектах інформаційної стійкості, які вже показали свої позитивні результати, і світ сприйняв їх як норму.

По-перше, Україна продемонструвала високу відкритість та щільність інформаційного потоку, адже вакуум або відсутність інформації бувають подекуди гіршими, аніж інформація, яка може не задовольняти суспільство. Така комунікація лише посприяло довірі — а значить, і стійкості. За цих обставин, сталося здавалося би неможливе, суспільство увімкнуло механізми самоцензури у питаннях, що стосуються пересування військ, чутливої та секретної інформації.

По-друге, у перші ж дні агресії, Україна «вистрибнула» з воронки образу «жертви» та наростила власний наратив боротьби та спротиву агресії. Україна показала, що здатна дати відсіч другій армії світу, і це не лише справа ЗСУ та влади — це загальнонаціональна справа народу, громад, волонтерів. Поява такого наративу забезпечує стійкість інформаційних тилів і допомагає у роботі із зовнішніми аудиторіями в умовах сучасної війни. 

Для перемоги в умовах світу «Нетфлікса», країна має створити свій образ та мислити сюжетно, формувати власний наратив спротиву, що стає точкою збирання для сприйняття розрізнених інформаційних потоків та власне повідомлень.

Насамкінець зазначу: українці продемонстрували неймовірну швидкість до адаптації до складної ситуації та змогли самотужки системно чинити спротив навіть без так званих«вертикальних» структур. Самоорганізація — один із важливих маркерів української стійкості. Україні важливо осягнути ці феномени та опрацювати їх у такі ж стійкі інституції. І неодмінно ділитися досвідом із розвиненими державами-партнерками, які допомагають нам зараз здобувати таку довгоочікувану Перемогу.

Олег Саакян, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості для “НВ”