Тисячі дітей постраждали від війни. 6 порад від психологів, як допомогти їм пережити травму

Тисячі дітей в Україні зіткнулись з війною й продовжують переживати руйнування навколо та втрати близьких. Допомогти їм — одна із задач дорослих. Вже майже півтора року організація Gen.Ukrainian фокусується на вивченні та дослідженні дитинства в часи бойових дій. Важливим напрямком діяльності організації є освітньо-реабілітаційний табір Gen.Camp для дітей, які втратили одного або двох батьків через війну — через табір пройшли вже понад 300 неповнолітніх. Напрацювавши чималий досвід, фахівці Gen.Ukrainian поділилися з Platfor.ma порадами про те, як вже зараз допомогти дитині пройти важкий шлях відновлення та вирости стійкою сильною особистістю.

Ключ до відновлення — резильєнтність

Одним із головних завдань психологічної реабілітації дитини є формування резильєнтності — здатності відновлюватись після прожитого стресу та вміння впоратись зі складними життєвими ситуаціями. Формування такої стійкості є ключовим у процесі зцілення та готовності до майбутніх викликів. А для дитячої психіки цей етап є особливо важливим, оскільки стійка дитина — це сильний дорослий в майбутньому, який є частиною соціуму, бере на себе відповідальність та обирає вектор руху свій і країни. Можливо, від того, чи допоможемо ми кожній окремій дитині вже зараз, залежить і те, яким буде цей дорослий.

Наші фахівці використовують такі основні методи формування резильєнтності:

→ Створення емоційно безпечного середовища;

→ Забезпечення фахової психологічної реабілітації, навчання дитини технік саморегуляції та подолання стресових реакцій;

→ Участь в індивідуальних та групових активностях, де учасники зі схожими історіями травматичного досвіду можуть підтримати одне одного.

Щоб вирости стійким дорослим, розвиток резильєнтності повинен стати частиною повсякденного життя дитини та її оточення. Для цього важливо бути поруч та надавати необхідну підтримку, створювати вдома та в школі емоційно безпечне середовище, заохочувати до вираження емоцій та переживань, вчити долати труднощі на прикладі улюблених героїв з книг та фільмів або власного прикладу тощо.

Творчість — це можливість виразити те, про що важко сказати

Дітям, які пережили важкі події, може бути складно зрозуміти або виразити власні емоції. Тут на допомогу й приходить арттерапія. Вона дозволяє висловити глибинні переживання, повернути відчуття захищеності та розкрити причини тривоги через малюнок або інші види мистецтва. Наприклад, в процесі малювання дитина не розповідає про себе напряму, а виражає власну особистість та емоції метафорично через форми, колір, техніку, образи. В Gen.Camp цьому виду терапії психологи приділяють значну увагу, а кабінет арттерапевта завжди наповнений малюнками. Найчастіше діти малюють свої портрети, близьких людей, рідні міста або узагальнені образи, які символізують почуття та переживання.

Іншим варіантом творчого підходу є бібліотерапія — напрям психотерапії, що використовує художню літературу як одну з форм лікування словом. Цей метод передбачає читання книжок певного змісту та тематики, завдяки чому можна навчити дитину думати конструктивно, заохочувати вільні й чесні міркування про свої проблеми без страху. Також читання художньої літератури чи казок дозволяє дитині порівнювати свої проблеми з проблемами книжкових героїв — а це позитивно впливає на стимулювання уяви, важливого процесу нашого мозку для постановки цілей та бачення майбутнього.

Наш досвід показує, що приділяти увагу творчості слід в будь-якому випадку. Для цього необхідно частіше давати дітям можливість виражати себе через творчість та уважно слідкувати за цим процесом. Прості малюнки чи історії дитини часто можуть розповісти більше про її внутрішній світ, ніж може здаватись на перший погляд.

Роль планування та рутини

Планування дозволяє працювати ефективніше та продуктивніше. Проте цей підхід дає ще й відчуття контролю, передбачуваності та безпеки. Саме тому однією з особливостей програми Gen.Camp є чіткий розпорядок дня.

«Для дітей, які пережили травматичні події, чіткий розпорядок дня може бути особливо важливим. Він допомагає відновити відчуття стабільності та дає їм змогу зосередитися на відчуттях та своєму зціленні. Це виражається в простих зрозумілих речах. Наприклад, в таборі є чіткий час ранкових процедур, зарядки, їжі, обовʼязкових терапевтичних занять та дозвілля. Так дитина знає, що очікувати і як планувати свій день», — коментує провідний психолог організації Вануї Мартиросян.

Коли дитина знає, що буде робити в наступний момент, вона відчуває себе більш впевнено і спокійно. Тому батькам та опікунам в першу чергу варто повернутись до режиму та спільного планування, впровадження ритуалів та сімейних звичаїв.

Базова потреба дитини — бути почутою

Емоції — це природний індикатор в житті людини. Вони допомагають нам розуміти себе та інших, приймати рішення та справлятися з труднощами. Переживання негативних емоцій, таких як горювання, є нормальною реакцією на травму. Тому дорослий, який знаходиться поруч, має бути готовим підтримувати, слухати й чути дитину, розмовляти з нею, фіксувати зміну настроїв і обовʼязково питати, якщо дитину щось турбує. Подекуди — бути готовим помовчати разом, надати безумовну підтримку, піклування та любов, але не обмежувати простір, не намагатись «закрити» дитину від емоцій та переживань.

Підтримуючи дитину, важливо знати, як говорити з нею, що варто казати і як правильно діяти, аби не зашкодити дитячій психіці й не травмувати ще більше. Існує декілька загальних правил:

→ Прибираємо будь-які припущення, оцінки та власні емоційні стани, наприклад: «Мені сумно це чути», «Співчуваю тобі», «Мені шкода, що тобі довелось це пережити»;

→ Виражаємо підтримку та турботливе ставлення, наприклад: «Як ти зараз?», «Я дуже хочу тебе підтримати»;

→ Використовуємо активне слухання без оцінок, наприклад: «Чи правильно я зрозумів/ла, що…», «Це дуже важливо, я хочу уточнити…».

Також в жодному випадку не можна знецінювати переживання дитини, змушувати стримувати емоції чи веселитись через силу. Лише підтримка та розуміння допоможуть побудувати довірливі відносини та допомогти пережити складний період.

Найважливіше — вчасно розпізнати прояви травми

Травма — це складне явище, яке у дітей може проявлятись по-різному: від агресії та істерики до повного закриття в собі. Але є певні «червоні прапорці», які можуть допомогти зрозуміти, що дитині потрібна допомога спеціалістів: 

→ Поява істерик, агресії стосовно батьків та оточення;

→ Зміни у сні, зокрема, поява безсоння або задовга тривалість сну;

→ Збільшення кількості страхів;

→ Відмова від ігор, звичного дозвілля, спілкування з рідними;

→ Зміни в харчовій поведінці, зокрема, переїдання або втрата апетиту;

→ Проблеми з навчанням, що виникли раптово.

Однак ці симптоми не є вичерпними, оскільки реакція дитини на пережиту травматичну ситуацію залежить від багатьох чинників: віку, стадії розвитку та становлення особистості, впливу, який мала ця подія на батьків та інших членів сімʼї. Щобільше, реакція дитини може бути зовсім не такою, як можна очікувати.

Також свідчити про психологічну травму можуть навʼязливі думки, сни та спогади, уникнення предметів, що нагадують про загиблого, емоційне заціпеніння, а також прояви збудження у формі гніву чи агресії. В будь-якому випадку, при виявленні змін у поведінці дитини, які насторожують, найперше, що потрібно зробити, — звернутись за фаховою психологічною допомогою.

Позитивні емоції важливі

Одна з характеристик дитячого горювання — це мінливість емоційного стану. Діти можуть плакати, потім гратися, сміятися, а потім знову сумувати. Це нормально, адже дитина переживає складні емоції, з якими її психіка ще не здатна впоратись гармонійно. 

В цьому процесі дорослий має гармонійно допомогти дитині прожити печаль, переключити на те, що є тут і зараз, але в жодному випадку не створювати позитивні емоції штучно. Втім, вони важливі, адже дитина має усвідомлювати, що життя рухається далі й складається з різних переживань, етапів та подій. Створити справжні позитивні емоції можуть нові спільні спогади, прогулянки, дозвілля, особлива увага до свят та формування родинних звичаїв та традицій.

Дитинство в часі війни досі не досліджене. У цей період діти перебувають в стані постійного стресу і переживають важкі емоції, з якими важко впоратись. Тому чим більше поруч буде дорослих, здатних розпізнати симптоми та допомогти, тим швидше наші діти знайдуть шлях до зцілення, щоб стати стійкими дорослими з щасливим майбутнім. 

Ознайомитись з діяльністю організації та долучитись до підтримки або заповнити заявку на участь дитини в таборі Gen.Camp можна на сайті.

Джерело: Platfor.ma