«Місія – повернути людей»: як формація Some People відновлює культурне життя в прифронтовому Харкові

Формація Some People відкрила на початку березня на вулиці Римарській у Харкові простір з українськими streetwear-брендами від Ssweep, снікер-хімчисткою Sneaker Mate та аудіофільським кутком, де можна послухати музику на hi-end системі.

Паралельно з цим Some People будують «Центр нової культури» на вулиці Іванівській. Для цього орендували два з чотирьох поверхів колишнього заводу торгового машинобудування поблизу історичного центру міста. Із серпня там проводять шоукейси електронної музики й показують театральні вистави, хоч офіційно простір ще не відкрили. 

На запитання, коли планують повністю відкрити «Центр нової культури», жартують, що від пів року до пʼяти років: «Ми вже не прогнозуємо, бо майже всі свої та кредитні гроші вклали [в цей проєкт]. В Україні, а тим паче в Харкові, узагалі складно щось планувати. Але сподіваємось, що добудуємо в цьому році», – каже співзасновник Some People Антон Назарко. 

«Ми сіли обговорювати проєкт і запитали себе: «Чи логічно це робити зараз?» Ну, напевно, що ні. Але чи ми можемо цього не робити? Теж ні», – згадує учасник формації Денис Saxr. Ми розпитали формацію Some People про новий простір на Римарській, «Центр нової культури» на Іванівській, а також їхню глобальну місію – повернути українців у Харків. 

Про простір на Римарській: зі снікер-хімчисткою та streetwear-брендами

Простір Some People на Римарській – це продовження проєкту, який ще до початку повномасштабного вторгнення РФ запустив учасник формації й електронний музикант Денис Saxr. Його переосмислили, зокрема, знайшли місце для снікер-хімчистки Sneaker Mate, яка втратила приміщення на вулиці Квітки-Основʼяненка після влучання російської ракети і якийсь час працювала лише в попап-форматі на локації «7-й склад»; аудіофільського простору з вінілом «для камерних вечорів»; а також магазину, де зібрали сім українських streetwear-брендів від проєкту Ssweep, серед яких: Mod44, Sneaker Mate Studio, O(FourFour), Low Blow, Unmere, ObjectX і Why Me.

«Місце на Римарській набагато менше за площею [ніж на Іванівській], у нього також інший настрій, вайб. Туди можна прийти послухати музику на якісних кастомних колонках, попити вина», – розповідають у спільноті Some People. На цій локації, кажуть у формації, проводять більш камерні музичні події, де з людьми «працюють точково».

fbvkpn

Про «Центр нової культури» на Іванівській

А що в «Центрі нової культури»? Зараз там поступово роблять ремонт і паралельно, раз на два тижні, проводять культурні події. «Немає часу, щоб будувати щось два роки, а запускатися вже потім», – кажуть у Some People. На Іванівській уже добудовують основну музичну сцену, де проводять концерти. Крім того, є простір для театральних вистав, а 22 березня відкривають першу виставку – «Жінки Лота» від франківського колективу Memory Lab. У планах – ресторація від бару «Протагоніст», мінікінотеатр, мистецький коворкінг, студія музичного продакшну, освітні програми з музики та філософії, а також, імовірно, книгарня з ухилом на книжки про мистецтво, музику та українську історію.

fbvkpn

У Some People порівнюють «Центр нової культури» з фудмаркетом «Промприлад»в Івано-Франківську, але додають, що їхній простір насамперед про культуру й креативну економіку, а вже потім – про бізнес-складову. «Усе ж хочеться бути місцем, де ми зближуємо бізнес і культуру […] Щоб коворкінг, наприклад, працював не просто як коворкінг, а більше як акселератор», – пояснює Назарко.

«Центр нової культури» також проводить вистави харківського незалежного театру «Нафта». Головний режисер і засновник театру Артем Вусик, який презентував на сцені простору на Іванівській постановку «Веселка на Салтівці», отримав у 2024 році премію Леся Курбаса – головну відзнаку в театральній сфері в Україні.

Простір на Іванівський – одне з місць, де виступає театр «Нафта», бо ще навесні 2023 року в Харкові заборонили проводити вистави в театрах, адже ті не мають бомбосховищ. «Тобто головну театральну премію країни отримав режисер у місті, де не працюють театри. Це саме ті речі, заради яких ми й будуємо «Центр нової культури», – каже Назарко. 

Чому наважилися відкривати культурний простір у прифронтовому Харкові?

Наважитися на такий великий проєкт у прифронтовому Харкові змусило бажання спробувати повернути людей у Харків попри війну, каже Назарко. На його думку, переконати людину, яка вже поїхала в Київ, Львів чи за кордон, може лише щось, чого раніше точно не було в місті, якась «серйозна мотивація». Він додає, що це має бути не тільки через любов до міста, а й через більш прикладні речі, як-от «щось масштабне і круте», що намагаються втілювати в «Центрі нової культури».

Назарко також згадує, яким важким був минулий рік, а особливо зима, коли через обстріли, відключення електроенергії та подекуди відсутність мобільного звʼязку виїхала велика кількість людей. Брак будь-якого культурного життя додавав цій ситуації «ще більш гнітючого стану», каже він.

«Ми вирішили, що не можна залишати місто на другу підряд зиму в такому стані. Міській та обласній владі є чим зайнятися, тому культурою зайнятися можемо ми […] Війна розставляє пріоритети, допомагає ставати сильнішими, тож ми вирішили робити це зараз. Може здаватися, що це не дуже логічно, але насправді це не так», – пояснює Назарко.

Зараз спільноту довкола Some People будують «із нуля», зізнається Назарко. Більшість спільноти поїхала в Європу, зокрема в Лісабон і Берлін, але серед людей, які ходять на шоукейси та формують новий кістяк аудиторії Some People, є й люди, яких у команді не знали до 24 лютого 2022 року. 

Формація планує набирати людей у команду, адже зараз вони працюють «з ранку й до комендантської та без вихідних», додає Денис Saxr і каже, що їхній звукорежисер, наприклад, повернувся в Харків із дівчиною та друзями зокрема й через відкриття «Центру нової культури». «Ціль – бути медіатором, який конектить людей між собою», – підкреслює Назарко.

Харків – це не тільки про відтік молоді, а й про нових людей, які приїжджають, тікаючи від війни з Купʼянська, Ізюма, Словʼянська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки й інших міст і містечок. Формація Some People також бачить свою мету в тому, щоб допомогти цим людям інтегруватися в нове середовище за допомогою культурних подій. Це вони зрозуміли вже в процесі запуску проєкту, коли побачили «велику кількість спраглої до культури молоді», коментують у команді.

«Насправді неочевидно, але що ж саме може допомогти їм інтегруватися в місто під час війни? Можливо, масовий спорт? Але його в Харкові зараз немає. Якщо не спорт, то це має бути культура», – вважає Назарко. Запуск «Центру нової культури» спонукає «ворушитися» й інші комʼюніті Харкова, переконаний Денис Saxr: «Зараз ми не вже далеко не єдині, хто щось робить, місто оживає», – додає він.

Джерело: The Village