Любителі краденого. Понад 1 млн цивільних росіян оселилися на окупованих землях України — хто вони і які в них плани

Російська влада активно заохочує своїх громадян переїжджати на захоплені українські території. Чужинці з РФ оселяються в покинутих біженцями домівках і влаштовуються працювати в «державні» установи, сподіваючись отримати великі виплати. 

«Ми називаємо це „великим переселенням народів“ до нашого Мелітополя, через це портрет міста дуже змінився», — одна із засновниць партизанського руху Зла Мавка, що діє в окупації, з помітною гіркотою розповідає про те, як росіяни заселяються у захоп­лені міста України.

За словами співрозмовниці NV, чиє імʼя не вказується заради її безпеки, протягом понад двох останніх років Мелітополь заполонили громадяни РФ. Поступово вони проникають в усі сфери життя міста — від торгівлі продуктами за завищеними цінами на місцевих ринках до показового будівництва доріг.

А самі українці, що втомилися чекати на звільнення Мелітополя, продовжують виїжджати, залишаючи домівки на поталу загарбникам та їхнім поплічникам, каже активістка.

Окупована частина Запорізької області не єдина, що потерпає від непроханих прибульців, — росіяни оселяються й на інших захоплених територіях. Таміла Ташева, постійна представниця президента України у Криму, впевнена, що після окупації нових українських регіонів загарбники взяли на озброєння методичку, яку до цього відпрацювали на півострові.

Вона нагадує, як із 2014 року у захоплений Крим їхали абсолютно різні росіяни — родини військових, учителі, лікарі, держслужбовці, будівельники, бізнесмени. А з ними заразом тягнулися й кримінальні та напівкримінальні елементи — їх приваблювали перерозподіл зон впливу та шанси урвати свій шматок.

Після 24 лютого 2022 року ті самі категорії росіян відкрили для себе захоплені міста Запорізької та Херсонської областей. Саме тоді цивільні громадяни РФ поїхали й на Донеччину та Луганщину. Бо до цього розкрадений Донбас із незрозумілим юридичним статусом, де не діяли жодні закони, не мав попиту в «сусідів». Так звані референдуми у вересні 2022 року, після яких РФ остаточно анексувала області, відкрили сюди двері для різного штибу російських бюджетників.

NV звернувся до українських голів адміністрацій захоплених міст, щоб зрозуміти, скільки цивільних росіян сьогодні оселилися в цих регіонах: за підрахунками чиновників у сумі їх виявилося не менш як 1 млн — і це лише за найскромнішими припущеннями.

Портрет російського невдахи

Усіх росіян, які заселяються на окуповані території України, можна розділити на дві великі умовні категорії, пояснює аналітикиня громадянської мережі ОПОРА Катерина Міхалевська, яка досліджує спроби РФ змінити етнічний склад захоп­лених регіонів.

Не всі цивільні громадяни РФ, що оселилися на окупованих українських територіях, готові залишатися тут надовго / Фото: Reuters

Перша група — це російські військові, що служать на окупованих територіях і перевозять туди свої родини. «Сюди ж належить трохи дивна підгрупа — колишні військовослужбовці ЗС РФ, — розповідає дослідниця. — Особливо це притаманне Маріуполю. Вони приїжджають сюди, щоб оселитися біля моря. Самі російські забудовники говорять про те, що це доволі знач­на час­тина переселенців».

Друга група — цивільні громадяни, передусім бюджетної сфери, що за власним бажанням або за вказівкою керівництва їдуть працювати на загарбані Росією землі й перевозять туди свої сімʼї. І це не лише педагоги та медпрацівники, а й співробітники так званих адміністрацій різних рівнів.

На початку окупації Донбасу в 2014 році РФ з усієї сили створювала видимість того, що влада в «республіках» належить місцевим, тож і посади в «органах влади» обіймали колаборанти.

Після 2022 року все змінилося, каже Артем Лисогор, очільник Луганської ОВА. «Зараз Росія намагається сформувати нові еліти цих „народних республік“, — зазначає посадовець. — На всі керівні посади в їхніх „урядах“ уже розставляють саме громадян РФ».

Радник мера Маріуполя Пет­ро Андрющенко описує росіян, готових оселятися на захоплених територіях України, одним влучним словом — «невдахи».

«Це люди від 28 до 40 років, які не змогли нічого досягти у себе вдома, — малює порт­рет таких прибульців Андрющенко. — Це така ланка, яка в РФ не мала успіху в карʼєрі, а тут ціле поле можливостей, де можна влаштуватися. Тобто Маріуполь став для них чимось на кшталт Америки, куди можна поїхати в пошуках щастя».

За словами Андрющенка, переважна більшість прибулих у Маріуполь — це представники будівельної галузі. Росія намагається перетворити міс­то на такий собі Севастополь на Азові, пояснює він причини тенденції. Але для створення величезної морської бази потрібні люди.

А от портовиків з Новоросійська окупаційній владі переманити не вдалося, продовжує радник мера. Вони й удома отримують високу зарплатню, до того ж можуть жити у значно кращих умовах, ніж у захопленому та зруйнованому українському місті.

Ще одна група переселенців — мігранти з Центральної Азії, що раніше отримали російське громадянство. Зараз вони також задіяні на будівництві, зокрема й доріг.

«Маріуполь наводнили узбеки й таджики з паспортами РФ, — коментує Андрющенко, — але я не впевнений, що вони залишаться там у майбутньому».

Ця категорія, на його думку, сильно залежить як від наявності роботи, так і від лояльності російських правоохоронців, яку вони вже почали втрачати. Тож найближчим часом почнеться зворотний процес — їхня реміграція, впевнений радник мера Маріу­поля.

Та й загалом далеко не всі з тих, хто приїжджає на окуповані території, планує залишитися тут назавжди. Очільник Запорізької ОВА Іван Федоров пояснює NV, що працівники робітничих професій оселяються тут тимчасово.

Країна-агресорка готова вкладати серйозні гроші, щоб в окуповані українські міста переїжджали російські робітники / Фото: Reuters

«Припустімо, для виконання якогось конкретного проєкту приїжджають комунальники з Пензи, — наводить він приклад, — але вони здебільшого відпрацьовують контракт і повертаються [в РФ]».

Чужинці прибувають на окуповані українські землі з усієї Росії. Але найчастіше їдуть мешканці Краснодарського краю, Ростовської та Бєлгородської областей, тобто сусідніх з Україною регіонів, розповідає Міхалевська з посиланням на щорічний звіт Банку Росії.

Також чимало росіян їдуть із Сибіру — їх приваблює теп­лий клімат та низька вартість життя.

За словами голів ОВА, на окуповані частини України часто заїжджають мешканці північних регіонів Росії, які в себе вдома мали низький соціальний статус і мало зароб­ляли.

Наприклад, у Мелітополь, як розповідає NV місцева активістка руху громадянського спротиву Жовта стрічка, перебираються жителі економічно відсталих регіонів РФ — Челябінська, Кемеровської області, Далекого Сходу тощо.

«Ці приїжджі заселяються в покинуті будинки або ті, що були „віджаті“ в місцевих мешканців, — пояснює мелітопольчанка. — Деякі намагаються орендувати або купувати житло, але більшість все ж таки використовує конфісковане окупаційною владою».

Після повномасштабного вторгнення російські військові просто займали покинуті будинки українців, однак зараз окупаційна влада намагається в певному збоченому сенсі упорядкувати цей процес «націоналізації» житла, розповідає про поточну ситуацію Міхалевська. Для цього на захоп­лених територіях створили «реєстри безгосподарного майна», які нібито дозволяють«адміністраціям» конфіскувати нерухомість. Саме це житло планують передавати росіянам, готовим працювати на «нових територіях РФ».

Наплив та відтік

Кремль украй зацікавлений у поселенні своїх громадян на захоплених територіях. Таким чином російська влада отримує бажане заміщення населення, що вигідно їй з різних причин. По-перше, так вона мінімізує для себе ризики, що місцеве населення передаватиме інформацію ЗСУ та допомагатиме звільняти території.

По-друге, Москва сподівається використати це як аргумент на міжнародній арені: якщо тут живуть росіяни, то такі території «мають» належати Росії, пояснюють мотивацію Кремля експерти.

Для досягнення своїх цілей РФ намагається використати грошову приманку. Серед інструментів ворога — російські державні програми Земський вчитель та Земський лікар. Їх започаткували у країні-агресорці ще до початку великої війни, щоб залучити фахівців для роботи у сільській місцевості Росії. У 2023 році програми почали діяти і в окупованій Україні. Так, педагогам, що переїдуть сюди, обіцяють разову виплату в 1 млн руб. (близько 475 тис. грн). Такі ж кошти отримували й новоприбулі медики.

На захоплені території України їдуть жителі усіх регіонів РФ / Фото: Reuters

Утім, каже Міхалевська, навіть це не дає Кремлю омріяного результату масового залучення фахівців. Тож нещодавно РФ збільшила одноразові виплати за програмою Земський лікар для новоокупованих територій удвічі, до 2 млн руб.

Російська влада готова впроваджувати й інші інструменти для заміщення населення. Мінпраці РФ, наприклад, додатково фінансує підприємства країни-агресорки, які переводять співробітників на окуповані території.

Утім будь-яка зміна лінії фронту впливає на готовність чужинців залишатися в Україні, кажуть експерти. І це точно ілюструють події в Херсонській області.

Після захоплення Херсону росіяни почали наводнювати південний регіон, згадує речник Херсонської ОВА Олександр Толоконніков. Великий наплив чужинців він пояснює широкою агітаційною кампанією країни-агресорки.

«Росія проводила пропагандистську роботу в Заураллі, Сибіру, а також у Криму, — розповідає NV Толоконніков. — Громадянам обіцяли гарний клімат, високу заробітну плату, а також комунальне житло, що згодом перейде у приватну власність. Якісь російські авантюристи на це відгукнулися».

У такий спосіб окупаційна влада намагалася швидко замінити українських фахівців, які повиїжджали із захоплених міст. Але врешті росіяни не отримали тих надвисоких зар­плат, які їм обіцяли. Та й нові землі виявилися не Ельдорадо, а Диким Заходом, де навіть між своїми були постійні розбірки.

Вирішальним моментом стало звільнення правобережної частини Херсонщини. Російські громадяни разом з окупаційною владою спочатку потягнулися за Дніпро, а потім узагалі виїхали з регіону.

Зараз на лівому березі області залишаються російські військові, співробітники ФСБ та члени їхніх родин, а от вчителі та медики — це переважно місцевий контингент, подекуди«розбавлений» чужинцями.

Навіть такий регіон, як Крим, куди росіяни почали масово заселятися відразу після горезвісного псевдореферендуму в березні 2014 року, постійно переживає відтік «нових мешканців». Перша його хвиля, за словами Ташевої, відбулася ще до повномасштабного вторгнення. Тоді підприємці, які потягнулися на окупований півострів, швидко усвідомили, що це загрожує їм міжнародними санкціями.

«Особливо це стосувалося бізнесу з розгалуженою мережею на території самої Росії або тих, хто мав певні інтереси за межами своєї країни, — перераховує вона, — тож вони відразу почали виходити з Криму».

Але найбільша хвиля відтоку росіян відбулася вже після серйозних ударів ЗСУ по військових та інфраструктурних обʼєктах на півострові. Хоч масовим це явище так і не стало, але навіть місцеві «адміністрації» почали вивозити свої родини за межі Криму. Як уточнює Ташева, це типова ситуація для Севастополя, куди «прилітає» найчастіше.

Однак проілюструвати міг­раційні процеси росіян цифрами фактично неможливо — відкритих російських даних для цього недостатньо. Та й загалом точно порахувати росіян, що живуть на окупованих землях України, важко, стверджують співрозмовники NV. Утім певні припущення про кількість громадян РФ на окупованих територіях все ж таки зробити можна.

За даними російських джерел, до Криму за час його окупації прибуло щонайменше 515 тис. осіб. При цьому у представництві президента України в АРК оцінюють показники міграції значно вище — близько 800 тис., бо офіційно реєструються далеко не всі, хто прибуває в регіон.

Говорячи про Луганщину, Лисогор називає цифру в 100 тис. росіян. А в Мелітополі, за оцінкою Федорова, зараз перебувають приблизно 50‑60 тис. цивільних приїжджих.

Толоконніков не готовий озвучувати кількість росіян, що оселилися на захоплених частинах Херсонщини, пояснюючи це відсутністю корект­них даних. Але, на його думку, це десь 5‑10 % від поточного населення окупованої області.

Андрющенко припускає, що в Маріуполі Донецької області живе як мінімум 20 тис. росіян усіх вікових категорій.

«У 2022 році в маріупольських школах російських дітей не було, а в 2023‑му їх уже нараховувалося 6,5 тис., — пояснює він цифру. — На кожну дитину ми також рахуємо двох дорослих, от і виходить, що маємо 20 тис. І це саме ті люди, які планують вже постійно залишатися в місті, якщо віддали дитину в школу».

Сьогодні російська влада робить все для того, щоб ці особи закріпилися на «нових» територіях і залишилися там назавжди, вважає Міхалевська. «РФ готова цілеспрямовано вкладатися в досягнення цієї мети, — наголошує дослідниця, — але я сподіваюся, що деокупація цих територій відбудеться швидше, ніж ми зможемо побачити результати реалізації всіх цих російських програм».

Джерело: NV