Альтернатива бронюванню. Чому бізнесу вже зараз треба думати про наймання ветеранів

02/07/2024

Спростовуємо стереотипи роботодавців про колишніх військових і відповідаємо на поширені запитання.

Багато вакансій і мало претендентів – така ситуація сьогодні на українському ринку праці. Серед причин нестачі працівників – мобілізація та міграція, кажутьроботодавці. Надійною робочою силою могли би стати ветерани, але бізнес має (іноді безпідставні) побоювання та не поспішає брати на роботу людей із бойовим досвідом. Разом із Veteran Hub розвінчуємо поширені стереотипи щодо ветеранів і підказуємо, де шукати відповіді на часті запитання.

Зараз ще рано думати про наймання ветеранів. Можливо, колись потім, після загальної демобілізації…

На ринку праці в Україні вже зараз бракує людей. Це так званий «ринок шукача», коли роботодавцям доводиться змагатися за співробітників, а не навпаки. Понад 75% компаній вказують на те, що їм не вистачає кваліфікованих кадрів, свідчить опитування Robota.ua, опубліковане в травні 2024 року.

Щоби подолати цей дефіцит, бізнеси вдаються до перекваліфікації співробітників (54%), програм для молодих фахівців (33%), автоматизації процесів (24%), аутсорсингу (16%), програм для людей літнього віку (9%), наймання фахівців з інших країн (4%).

Водночас великим ресурсом кадрів могли би стати військові, які завершують службу. В Україні зараз 1,2 млн ветеранів, а після завершення війни їхня кількість (разом із членами родини) зросте до 5–6 млн людей, очікують у профільному міністерстві.

«Навіть один мільйон від 15 млн працездатного населення України – це багато. Це вагома частина робочої сили. По суті для бізнесу зараз залучення на роботу ветеранів є якісною альтернативою бронювання працівників», – вважає співвласник і генеральний директор компанії К.ТЕКС Андрій Ільченко. Його компанія, що спеціалізується на виробництві нетканих матеріалів, ще не має досвіду наймання нових співробітників-ветеранів. Але вже зіткнулася з питанням адаптації тих працівників, які пройшли військовий досвід і повернулися на свої робочі місця.

Ільченко каже, що має дві головні причини думати про працевлаштування ветеранів, зокрема тих, які отримали інвалідність. Перша – емоційна. «Ця безмежна вдячність тим, завдяки кому ми можемо сьогодні жити й працювати, має виливатися не лише в донейти, але й підготовку в забезпечення їм гідного майбутнього».

Друга – економічна, тобто відповідь на брак робочої сили вже зараз і підготовка до того, що людей із бойовим досвідом і пораненнями буде багато серед шукачів роботи.

Яку роботу я можу запропонувати ветерану? Досвід, що військові отримали на фронті, не можна застосувати в цивільному житті.

Помилково вважати, що ветерани «гаяли час на службі», кажуть у Veteran Hub. «Вони продовжували працювати над завданнями, аналогічними робочим, хоча часто і в набагато складніших умовах, ніж у цивільному житті».

«Часто роботодавці не розуміють цінності військового досвіду, як навички, отримані у війську, можна використати на цивільній посаді. Це через те, що немає професійної культури запитувати про військову службу. Здається, що це щось про біль і хвилювання, тож краще уникати таких розмов. Направду, варто запитувати. І варто ці знання інтегрувати у свої процеси, бо це цінний досвід», – каже керівниця проєкту «Практика» від Veteran Hub Ірина Галузінська. У межах цього проєкту організація розробляє методичні рекомендації для роботодавців щодо співпраці з ветеранами.

Загалом в Україні понад півтори тисячі військових посад, які можна поділити на такі головні напрями: управління персоналом, інженерія, IT, логістика й перевезення, робітничі спеціальності (механіки, електрики, слюсарі). Коли ви спілкуєтесь із кандидатом, можете уточнити в нього ключову експертизу його посади на служби в війську, кажуть у Veteran Hub. Детальніше про те, які компетенції передбачають різні військові посади, можна почитати тут.

До речі, роботодавці, яких опитав сервіс Work.ua, назвали релевантними для цивільної роботи багато навичок, які можна отримати під час військової служби, приміром, технічні.

Дійсно, під час військової служби працівник міг призабути якісь робочі процеси свого цивільного фаху чи відстати, якщо галузь пішла вперед. Або ж ветерану доводиться змінювати сферу діяльності й опановувати нову професію. У такому разі роботодавцю треба бути готовим навчати співробітника (тут слід згадати, що, згідно з дослідженням, понад половина компаній уже й так займається перекваліфікацією працівників, щоби подолати дефіцит кадрів).

Для цього можна як організувати навчання всередині компанії, так і відправити працівника отримувати знання в навчальних закладах. Одна з пільг, яку надає держава ветерану, – це ваучер на безплатне навчання. Програми для додаткової освіти мають також громадські організації: Громадський простір, Міжнародна організація з міграції, Veteran Hub тощо.

Ветерани негнучкі, уміють діяти лише за інструкцією, говорять мілітарною мовою. З ними буде важко спілкуватися, тим більше працювати.

Гнучкість – це риса характеру, її не прищеплюють у війську. Негнучкими можуть бути й цивільні. А мілітарний сленг засвоюють і переносять у цивільне життя далеко не всі військові. За винятком служби, ветерани – звичайні люди, нагадують у Veteran Hub.

«Служба – лише відрізок життя людини. Як до участі в бойових діях ветерани мали ідентичність, історію й інтереси, так і поступово повертаючись до цивільного життя, вони розширюють своє коло спілкування, рідше носять військовий одяг, перестають представлятись за позивним», – кажуть в організації.

Там виділяють переваги, які можуть мати кандидати-ветерани:

Вміння володіти собою, працювати в кризовій ситуації
Стійкість і витримка
Відповідальність, дисциплінованість, чіткість
Прийняття ієрархії й субординації

До слова, більшість роботодавців, які співпрацювали з ветеранами, визначають цей досвід як однозначно позитивний (35%), скоріше позитивний (31,5%) або нейтральний (22%). Тільки 8% мали «скоріше негативний» досвід роботи з колишніми військовими, свідчить опитування Work.ua.

Ветерани вважають, що всі їм винні й ображені на весь світ. У колективі будуть конфлікти.

Серед ветеранів можуть бути люди з такими думками, але це не означає, що переважна більшість із них так вважає. Звісно, з ветеранами можуть ставатися суперечки на роботі, як і з іншими членами команди.

→ Що робити в разі конфлікту, можна почитати тут.

→ А про те, як етично спілкуватися з ветеранами та людьми з інвалідністю, ми писали тут.

Не хочу шукати співробітника-ветерана, бо не зможу відмовити йому в роботі, навіть якщо він не буде підходити.

Ветерани переважно не прагнуть особливого ставлення до себе, навпаки – хочуть, щоби їхню кандидатури на посаду розглядати на рівні з іншими. Часто їм може здаватися, що їхній бойовий досвід заважає пошуку роботи, і деколи вони навіть його приховують. Тому до відбору кандидата варто підходити за обʼєктивними методами й оцінювати саме професійні компетенції.

У Veteran Hub кажуть, що співбесіда з ветеранами майже нічим не відрізняється від співбесіди з іншими кандидатами. Не потрібно вигадувати особливі методи інтервʼю. Запитати про військовий досвід можна те саме, що й про цивільний.

→ Більше порад щодо проведення співбесіди можна знайти тут.

Учасники бойових дій мають проблеми з психологічним здоровʼям, із ними буде складно співіснувати в одному колективі.

Від проблем із психологічним здоровʼям не застраховані й цивільні.Але, дійсно,після участі у бойових діях люди можуть стикатись із серйозними психологічними переживаннями. І дуже ймовірно, що після повернення до цивільного життя ветеранам буде потрібна психологічна підтримка.

Проте помилково вважати, що всі ветерани мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). А саме цього найбільше бояться роботодавці, згідно з дослідженням IREX (50% представників українських компаній згадували про це). За різними оцінками, ПТСР може розвиватися в 12–20% військових і цивільних, які пережили травматичну подію або стали її свідками. Не кожна людина, яка була на фронті чи в окупації, матиме ПТСР. У більшості людей вистачатиме ресурсів, щоби симптоми стресової реакції на травму з часом почали зменшуватися. Детальніше про те, що таке ПТСР і як поводитись із людиною із таким діагнозом, ми писали тут.

Куди звернутися ветерану за психологічною підтримкою:

Ті, хто зараз демобілізується, мають серйозні поранення чи інвалідність. Буде складно забезпечити робоче місце людині, яка, приміром, пересувається на кріслі колісному.

Поки немає закону про демобілізацію, дійсно, звільнитися зі служби за своїм бажанням не можна. Але стан здоровʼя – не єдина причина повернення на «цивілку». Дехто демобілізується за сімейними обставинами (для догляду за хворим родичем або третьою неповнолітньою дитиною) чи за віком.

Та, на жаль, десятки тисяч українських військових зазнають на війні поранень, через які й змушені залишити службу. Поширені травми включають втрату кінцівок, опіки, травми спинного мозку, втрату слуху. Не всі ці травми є видимими. Але ви можете запитати в кандидата-ветерана, чи є в нього особливості здоров’я.

Багато бізнесів не готові до співпраці з людьми з інвалідністю (не лише ветеранами) – і передусім фізично, бо їхні офіси чи виробництва недоступні. «На цю тотальну неготовність вказують негативні статистичні показники: з трьох мільйонів людей з інвалідністю в Україні лише близько 16% офіційно працевлаштовані. З них частина не залучена безпосередньо в роботу, а лише є за документами для забезпечення певної квоти», – каже Галузінська.

Недоступність робочого простору – дійсно складне питання, погоджуються у Veteran Hub. «Ми не зможемо його швидко вирішити, але роботодавцю не обов’язково залишитися з цим наодинці. По-перше, він може співпрацювати з різними ветеранськими організаціями або організаціями, які опікуються правами людей з інвалідністю, вони надають консультаційні послуги щодо адаптації підприємств під потреби людей з інвалідністю. По-друге, держава компенсує роботодавцю до 100 тисяч гривень для облаштування робочих місць для людей з інвалідністю. Цього найчастіше недостатньо для того, щоб зробити підприємство повністю інклюзивним, але, умовно, збільшуючи у штаті кількість людей з інвалідністю, можна наблизитися до цього», – каже Галузінська.

Щоби отримати компенсацію, треба подати заяву до регіонального центру зайнятості або в «Дії», вказати дані про працівника з інвалідністю та прикріпити документи, що підтверджують облаштування місця. Компанія може претендувати на 106,5 тисяч гривень за облаштоване місце для людей із 1 групою інвалідності й до 71 тисячі гривень – для працівників із 2 групою.

У Veteran Hub кажуть, що ці програми працюють, але далеко не всі підприємці про них знають. «До форуму [«Підприємництво без бар’єрів», що пройшов у травні в центрі «Дія.Бізнес» у Бучі] ніде не бачив цієї інформації в середовищі, до якого я дотичний. Ані Спілка українських підприємців, ані галузеві спілки не отримували й, відповідно, не поширювали інформацію про ці програми. Це канали комунікації, що можуть найшвидше достукатися до керівників і власників компанії», – ділиться бізнесмен Андрій Ільченко.

→ Про те, як можна облаштувати робоче місце для ветерана з інвалідністю, можна почитати в цьому посібнику.

→ До кого звернутися за консультацією:

Треба допомогти ветеранам адаптуватися до цивільного життя й роботи, а ми не знаємо, як.

Багато компаній, великих і не дуже, зараз працюють над тим, щоби адаптувати робочі процеси під своїх працівників, які повертаються з війська.

«Дуже часто це відбувається індивідуально, під кожного конкретного співробітника, – каже Галузінська. – Але водночас компаніям варто орієнтуватися саме на довгострокову системну роботу з адаптацією ветеранів, бо це частина професійного майбутнього бізнесу».

Ветеранські організації давно працюють із цією темою, тож можуть допомогти працедавцям. Щоби зрозуміти, як відбувається повернення до цивільного життя, можна прочитати «Шлях ветерана» – це дослідження Veteran Hub про різні етапи, через які проходять військові після завершення служби.

→ Отут є відеокурс про особливості працевлаштування ветеранів для проєкту «Робота для ветерана є!».

→ А тут поради для роботодавців для реінтеграції ветеранів.

→ І тут ще можна знайти успішні кейси роботодавців, які брали на роботу ветеранів.

Компанії треба буде забезпечити пільги для ветеранів. Це складно.

Дійсно, учасники бойових дій і ветерани війни мають права на пільги – це додаткова відпустка й 100% виплати зарплати під час лікарняного. Але, по-перше, не факт, що майбутньому працівнику-ветерану знадобляться ці пільги. По-друге, витрати на них не такі суттєві, як вигоди від наймання фахового й відповідального співробітника, вважають у Veteran Hub.

«Є упередження, що співробітники-ветерани – це якісь додаткові ризики й витрати для роботодавця. Але насправді, якщо це прорахувати, то це не буде такими великими витратами, як ті, які підприємці зараз зазнають, не залучаючи ветеранів через побоювання додаткового фінансового навантаження, – каже Галузінська. – Зараз ветеранів навіть пріоритезують під час наймання. Це ті працівники, на яких можна розраховувати в найближчій перспективі».

Я би й узяв ветерана, але юристи кажуть: це ризик. Випробувального терміну немає, а його потім неможливо звільнити.

За трудовим законодавством ветерани мають переважне право на залишення на роботі. Це означає, що в разі скорочення штату працівників компанія має в останню чергу звільнити ветеранів, пояснює юрист Родіон Тристан. Але таке ж право мають й інші категорії співробітників (приміром, люди, у кого на утриманні двоє та більше людей, чи автори винаходів).

Поза тим завершення співпраці може статися як за ініціативи роботодавця, так і за бажанням працівника-ветерана. «Завершення трудових стосунків – це цілком природний етап на шляху співпраці: кандидат може не впоратися з роботою, погодитися на кращу пропозицію в іншій компанії або зробити тайм-аут у кар’єрі з власних причин», – кажуть у Veteran Hub.

Роботодавці можуть боятися репутаційних втрат через звільнення ветерана. Але якщо зробити це коректно, то можна їх уникнути чи мінімізувати (про те, як це зробити, можна почитати в цьому посібнику).

Що ж до випробувального періоду, то його не можна встановлювати не для всіх ветеранів, а лише для тих, які мають інвалідність (стаття 26 Кодексу законів про працю). Але наймати без випробовувального терміну треба також молодих фахівців, вагітних, одиноких матерів, переселенців та інших.

Що дійсно може заважати компаніям брати ветеранів із порушеннями здоров’я – так це деякі застарілі вимоги щодо охорони праці. «До прикладу, деякі посади передбачають медичний огляд працівників. Лікарська комісія може визнати кандидата непридатним до певної роботи, керуючись застарілими вимогами й абсолютно не враховувати умови, що пропонує зараз роботодавець. Українські ж виробництва модернізуються, вони можуть облаштувати безпечне місце роботи для ветерана, але його не допустять до роботи через медичний огляд», – каже Галузінська.

Великі компанії можуть собі дозволити розробляти програми адаптації ветеранів й облаштовувати робочі місця для людей з інвалідністю. Малому бізнесу це не потягнути.

Хоча малий бізнес має менше ресурсів, але через меншу бюрократію деякі процеси можуть відбуватися швидше й легше. Приміром, організувати інклюзивне робоче місце для ветерана йому може бути простіше, ніж великому підприємству, побудованому ще в радянські часи. А на компенсацію за це може претендувати й маленька компанія. Також для малого бізнесу може бути привабливою часткова компенсація на зарплату ветерану, яку пропонує держава через центри зайнятості.

«Очевидно, що стосунки й комунікації в маленькому колективі відрізняються від тих, що є у великих корпорацій. Часто в малих компаніях людина, відповідальна за ці політики, також має купу інших обовʼязків – це може бути керівник, бухгалтер чи кадровик. Перше, що ми рекомендуємо зробити цій людині, – зануритися в дослідження потреб ветеранів. Це можна зробити, прочитавши «Шлях ветерана». Далі треба запитати своїх працівників, чи є в них упередження стосовно роботи з ветеранами й чи готові вони до цього. Дуже часто в таких колективах комунікації відверті й щирі. І ви відразу зрозумієте, про які зони потрібно попіклуватися», – радить Галузінська.

За консультаціями можна звернутися до ветеранських організації чи ГО, які спеціалізуються на правах людей з інвалідністю.

Я не проти взяти на роботу ветерана. Де шукати?

Шукати співробітників-ветеранів можна на ресурсах Work.ua, Robota.ua, HH, Happy Monday (вони мають відповідні розділи). Також можна розмістити вакансії у ветеранських спільнотах у соцмережах.

→ Як створити вакансію, дружню для ветерана, можна почитати тут.

Джерело: The-Village Ukraine