65% українців вважають нашу Перемогу дуже ймовірною, – результати соцдослідження

На замовлення Національної платформи стійкості та згуртованості дослідницька агенція Info Sapienceпровела опитування в квітні-травні цього року. У ньому взяли участь 1 000 респондентів.

Про основні результати дослідження розповіла Анастасія Шуренкова, керівниця відділу соціально-політичних досліджень агенції Info Sapience. 

Респондентам пропонувалося визначити три пріоритети, до вирішення яких вони готові докладатися особисто у вільний від роботи час. 

Перше місце у рейтингу зайняла допомога ЗСУ (51%), на другій позиції – допомога біженцям і ВПО (23%), на третій – боротьба з корупцією (15%), хоча соціологи не уточнювали, в якому саме вигляді вона відбувається. 

Якщо порівняти ці дані з відповідями на питання про три пріоритети, на які першочергово повинна скерувати зусилля місцева влада, то допомога ЗСУ тут також є головною (46%), але друга за значущістю – боротьба з корупцією (34%). Саме її як фокус фіксують й інші соціологічні дослідження. 

Оцінюючи ставлення до президента Володимира Зеленського, 49% відповіли, що повністю або частково схвалюють його діяльність. Дещо або категорично не схвалюють – 30%, серед яких більше чоловіків, але статистично значущих відмінностей за регіонами немає. Показово, що досить суттєва частка респондентів (20%) не схвалює діяльність президента, але й не критикує її. 

Далі йшлося про довіру українців до різних інституцій: більшість (97%) довіряють насамперед родинному колу (сім’ї та родичам), на яке вони можуть спертися у такі важкі часи, як зараз. На другій позиції ЗСУ (94%), на третій – сусіди (76%)^[1]. Натомість державні інститути (Уряд, ВРУ, місцева влада), а також політичні партії – на нижчих сходинках.

Певною мірою таку ж тенденцію демонструють відповіді на питання про фактори стійкості під час війни. 

Топ-3 – це віра в ЗСУ (63%), сім’я, родичі, близькі (49%) і щоденна праця (27%). Віра у державу та віра у суспільство набрали лише 12% і 8% відповідно.

---

Учасники опитування також оцінили ймовірність Перемоги України за шкалою від 10 (дуже ймовірно, що Україна виграє війну) до 0 (дуже малоймовірно). 

65% респондентів обрали позначки 10, 9, 8, тобто вони впевнені у Перемозі. Натомість найнижчі показники 2, 1, 0 відзначили лише 6%. 

З впевненістю у Перемозі корелює те, що 69% готові терпіти труднощі через війну заради Перемоги стільки, скільки потрібно, а не готові взагалі – тільки 3% (решта обрала конкретні терміни – кілька місяців, рік, кілька років). За статтю та регіоном статистично значущих відмінностей у відповідях не спостерігається. 

Співзасновник Національної платформи Володимир Лупацій проінтерпретував отримані дані крізь призму стратегічного підходу стійкості. Стійкість та безперервність управління – опирається на стійкість суспільства та соціальну згуртованість. Він звернув увагу, що в оцінці діяльності президента Володимира Зеленського був використаний багатовимірний підхід  і він виявив, що громадська думка не є чорно-білою. Зокрема, на це вказують 20% тих, хто діяльність очільника держави не схвалює, але й не критикує. Це певною мірою демонструє психологічну стійкість значної частини українців. 

Підтримка політичної легітимності влади має спиратись не стільки на максимізацію рейтингів, скільки на заходи, які забезпечують розширення соціальної бази політичного керівництва країни. Також привертає увагу розрив рівня довіри до президента (відносно високий) та інших держаних інститутів (дуже низький). Представники державних інституцій (міністри та голови ВЦА) мають нести персональну відповідальність за цю ситуацію, бо вона підриває національну стійкість.

Володимир Лупацій вважає, що причиною є дефіцит інвестицій у соціальну згуртованість. За певних обмежень електоральної демократії під час війни необхідно ширше застосовувати механізми демократії участі та консультативної демократії. 

Певні зміни потрібні й в інформаційно-медійному полі. Новини мають давати багатовимірну картину національного спротиву. Крім новини з лінії фронту, потрібні новини про героїзм солдат та офіцерів іменами героїв. Українці мають знати імена своїх героїв. Потрібні новини про єдність фронту і тилу, співпрацю (взаємодопомогу) між внутрішніми та прифронтовими регіонами. Нарешті, новини про стійкість місцевого самоврядування, а також децентралізовану модель відновлення, про яку казав Володимир Зеленський. Інформаційний простір має презентувати наратив народного опору та національно-визвольної боротьби, висвітлювати практику залучення до протистояння агресору різних соціальних гравців та акторів.

Ігор Рейтерович, політолог, керівник політико-правових програм ГО “Український Центр суспільного розвитку”, відзначив чотири тенденції, які продемонструвало дослідження. 

По-перше, громадяни звикли покладатися на себе. З одного боку, це добре, бо свідчить про свідоме громадянське суспільство. З іншого боку, є сигналом, що держава недопрацьовує. 

По-друге, суспільство вважає корупцію дійсно великою проблемою й має чіткий запит щодо боротьби із нею до місцевої влади. 

По-третє, опитування зафіксувало, що періодичність участі у суспільному житті зростає: так, 52% українців готові допомагати іншим за потреби. 

По-четверте, рівень довіри до державних інститутів й надалі знижуватиметься – головним чином, через концентрацію влади. Адже у свідомості багатьох громадян за все відповідає персонально президент. Але, як зауважив політолог, рейтинги покращяться, як тільки політики припинять думати про рейтинги. 

На певних тенденціях зосередив увагу й Олег Саакян, співзасновник Національної платформи. За його словами, минулий регіональний поділ можна “викинути на смітник”, але з’явилися нові розшарування. 

Зокрема, значущі відмінності спостерігаються у відповідях представників різних вікових груп. Також є різниця, пов’язана з розміром населеного пункту. Між мешканцями обласних центрів й міст-мільйонників може бути більше спільного, ніж мешканцями певного обласного центру і відповідної області.

Українці демонструють достатній рівень оптимізму – дві третини вірять у Перемогу, й це стала цифра. Але молодь від 16 до 29 років частіше обирала показник 9, а респонденти від 40 до 60+ років – найвищий показник 10. Політолог вважає: це, зокрема, пов’язане з тим, що старші люди більше орієнтовані на колективні цінності, а молоді, навпаки, трохи рідше дають соціально схвальні відповіді. 

Якщо поєднати той факт, що допомога ЗСУ є абсолютним пріоритетом, й готовність громадян брати участь у суспільному житті, то ми побачимо величезний потенціал для практик участі та інклюзії загалом. Олег Саакян погодився з Володимиром Лупацієм та Ігорем Рейтеровичем – держава тут недопрацьовує, адже у суспільства є запит і готовність долучатися.

^[1] Загальна сума перевищує 100% для тих питань, де респонденти мали змогу обрати декілька варіантів відповіді.