Російська агресія проти України: у чому секрет української стійкості?

19/08/2025

Україно-російська війна стала випробуванням для стійкості української держави та українського суспільства. Світ визнав опір та стійкість українського суспільства, які стали новим брендом України. І підсумку досвід стійкості України демонструє нові практики та прокладає шлях для формування нових міжнародних стандартів національної стійкості.

У чому секрет української стійкості або п’ять вимірів української формули стійкості:

Українська стійкість – це не лише комбінація трьох метафор: «Адаптація», «Опірність» та здатність до «Самовідновлення». Українська формула стійкості ґрунтується не лише на історичному досвіді боротьби за незалежність, але й на політичній культурі України, яка сформувалася протягом 30 років незалежності. Українська формула стійкості має п’ять вимірів, які пов’язані із культурою захисту свободи та демократії; розвитком самоорганізації; культивуванням готовності до самооборони; підтримкою горизонтальної та вертикальної соціальної згуртованості; використанням креативного потенціалу нації та опора на соціальні інновації.

П’ять вимірів української формули стійкості:

Цінність демократії та свободи вибору ґрунтується на досвіді трьох Революцій в Україні:

Цінності демократії та свободи вибору, які були притаманні українській історії та культурі, пройшли тест на дієздатність під час трьох Революцій в Україні в період незалежності:

у 1990 році Україна та українське суспільство пережили студентську революцію, яка отримала назву «Революція на граніті». Громадянське суспільство набуло досвіду протесту проти тоталітарного режиму та комуністичної ідеології;
у 2004 рік – у політичній історії України відбулася друга революція, так звана «Помаранчева революція». Квінтесенцією вказаної революції став досвід суспільства та українського народу по захисту результатів демократичних виборів;
у 2014 році Україна пережила третю суспільну трансформацію – «Революція Гідності». Це був колективний протест проти політичного авторитаризму та захист європейського цивілізаційного вибору. Як наслідок, українці були «вакциновані» щодо захисту та збереження цінності демократії та свободи вибору. Гасло «Свобода – наша релігія», став надбанням мільйонів людей в різних регіонах України.

2. Культура самоорганізації: Україна – країна волонтерів

Народний опір російській агресії перетворив Україну на країну волонтерів. Українці розвинули мережі громадянського суспільства – горизонтальні та низові ініціативи, які взяли на себе відповідальність за організацію соціального порядку та забезпечення безпеки співгромадян навіть в умовах кризи управління та паралічу багатьох державних інституцій.

Культура та навички самоорганізації отримали поштовх під впливом реформи децентралізації, яка пройшла в Україні до початку широкомасштабного вторгнення РФ. Іншими словами, децентралізація створила умови для розвитку місцевого самоврядування та розширила соціальну базу ідеї самоорганізації.

Культура Самооборони: лише відповідальні громадяни можуть захистити демократію та політичний суверенітет

Спеціальні операції Росії та Донбасі та неспровокована військова агресія Росії проти України дали українському суспільству досвід самооборони.

Перші добровольчі військові батальйони були створені свідомими українцями під час Революції Гідності у 2014 році.

По-друге, ще напередодні широкомасштабного вторгнення Росії в Україні почалося формування прискореними темпами система Територіальної оборони. У 2022 саме батальйони територіальної самооборони посилили здатність ВСУ чинити опір «другій армії світу».

Неспровокований, колоніальний та геноцидний характер збройної агресії РФ проти Україні перетворив війну в очах українців на національно-визвольну та антиколоніальну війну. Як наслідок, на першому етапі війни до збройного опору російській армії долучалось широке коло громадян, які вміли тримати зрою в руках. Зокрема, до лав національного опору долучались члени таких організацій, як Асоціації рибалок та мисливців, співробітники приватних охоронних агенцій, люди із досвідом участі у збройних конфліктах.

Культура соціальної згуртованості: Збройні Сили України є найбільш довіреною інституцією в Україні

Не дивлячись на те, що РФ нав’язала Україні війну на виживання, українці зберігають соціальну згуртованість та національна єдність, яка ґрунтується на українській політичній ідентичності, інклюзивних практиках та партисипативній демократії. Неформальні зв’язки, горизонтальна довіра, готовність до спільних дій – основа культури соціальної згуртованості в Україні.

Довіра до армії та Президента, довіра між військовим та політичним керівництвом – ключовий фактор національної єдності. І на четвертий рік війни Збройні Сили України залишаються інституцією з найбільшим рівнем довіри в Україні.

Соціальні інновації: від громадянського активізму до підтримки соціальних інновацій

Українська стійкість та опір ґрунтуються не лише на громадянському активізмі, але й на низці соціальних та управлінських інновацій.

Перш за все, західне озброєння, яке поступало з усіх куточків світу, не змогло б успішно працювати та нищити війська РФ в Україні без численних технічних та управлінських інновацій, які генерували воєнні спеціалісти України. Почавши із виробництва дронів у «гаражах», українці створили «з нуля», нову галузь та вид збройних сил.

Цифрова трансформація в Україні та запровадження системи електронного надання послуг «Дія», дозволила зберегти безперервність управління в державі в період раптового нападу РФ на Україну.

Нарешті, інноваційні моделі логістики та постачання для армії відбувались на базі практик, які запроваджували волонтерські організації, які навіть отримували ліцензії на постачання зброї.

Захист демократії вимагає багатовимірної стійкості

Стійкість не є синонімом економічного зростання та соціальної стабільності. Війна стала випробуванням не лише для України, але і для країн західної демократії. Це випробування здатності захищати свободу та демократію, самоорганізацію, самооборону, соціальну згуртованість та соціальні інновації.

Український досвід засвідчив що забезпечення суспільної стійкості можна лише на принципах багатовимірної стійкості:

Насамперед – це формування реалістичних оцінок загроз, ідентифікація складних, каскадних, невидимих ризиків;
по-друге, без захисту національного інформаційного простору та суспільної свідомості від вірусних наративів не можна забезпечити когнітивний суверенітет країни в сучасних умовах війни без правил;
по-третє, забезпечення стійкості вимагає комбінації опірності та гнучкості – наші суспільство та політичні інституції повинні адаптуватися до постійної самотрансформації на основі соціальних та управлінських інновацій;
по-четверте, економічна ефективність та результативність не може досягатись за рахунок недофінансування безпеки та оборони. Стійкість передбачає здатність громадян до самооборони та захисту цінностей демократії;
нарешті, принципи стійкості та екосистема стійкості мають стати складовою національної культури та політичного дизайну країни.

Іншими словами, український досвід показує, що стійкість – це здатність суспільства та громадян брати на себе відповідальність, відновлювати соціальний порядок, самоврядування та підтримувати людську безпеку.