Сьогодні всі наслідки окупації перекладаються на самих людей, які живуть на тимчасово окупованих територіях, – експертка

Держава не хоче поділяти зі своїми громадянами, які живуть в окупації, цю відповідальність, – таку думку висловила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова під час публічної дискусії“Уявлення та державна політика щодо колабораціонізму: ризики для стійкості та згуртованості”, яку організувала Національна платформа стійкості та згуртованості разом із партнерами – Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

“Крім статті 111-1 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, держава більше нічого не пропонує мешканцям окупованих територій. Усі наслідки окупації перекладаються на людей, які живуть в окупації”, – наголосила Луньова.

Вона зазначила, що другим викликом у цьому напрямі є тренд на “демонізацію” проживання в окупації.

“Ми чуємо про тих, хто повертається на окуповані території, що вони зрадники. Ті, хто там живуть і отримують російські паспорти, – зрадники й колаборанти також. Ці дискусії не проходять повз людей, які живуть в окупації, вони чують ці тези. Російська пропаганда їх підхоплює і розносить”, – вважає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA.

Альона Луньова також додає: проведені дослідження показують, що в суспільстві насправді є консенсус щодо переліку категорій осіб, які мають бути притягнені до кримінальної відповідальності за співпрацю з окупантами, – це топпосадовці, посадовці, правоохоронці й представники мілітарних утворень, іноді туди додаються освітяни й медійники. Натомість на деокупованих територіях ми бачимо практику притягнення до відповідальності рятувальників, комунальників, перевізників, бізнесів, які допомагали людям виживати. Ця практика має бути змінена з урахуванням норм МГП, також має відбуватися пріоритезація справ, резюмувала Альона Луньова.