10 тез нового секретаря РНБО Олександра Литвиненка

Олександр Литвиненко 26 березня змінив Олексія Данілова на посаді секретаря Ради нацбезпеки і оборони. Понад 30 років працював над темою нацбезпеки у спецслужбах та академічних закладах. Ще у 2009 році спрогнозував агресію Росії проти України. Що відомо про нового секретаря РНБО та його погляди?

Forbes Ukraine зібрав головні тези Литвиненка з цих публікацій та виступу.

1. Цілі Росії – незмінні та складаються з двох частин. Перша – анексія українських територій, які Кремль вважає «історичними російськими землями». Друга – створення залежного від Москви політичного утворення на територіях, які не можуть бути анексовані.

2. Амбіція Путіна – відновлення імперії та новий світоустрій. Війну проти України він сприймає як війну проти Заходу. Якщо Україна впаде, то Росії буде легше встановити контроль над колишніми радянськими республіками.

Нищівна поразка України та безладне виведення військ з Афганістану в 2021-му призведе до швидкої втрати впливу Заходу і США, вважають у Кремлі. Ревізіоністські держави, такі як Китай, побачать це і вирішать, що їхній час настав.

За декілька років буде встановлено новий багатополярний світовий порядок, де найважливіші питання вирішуватимуть кілька конкуруючих держав, включно з Росією.

3. Перерозподіл світу, за планом Путіна, може тривати 10–15 років. Та супроводжуватися конфліктами різної інтенсивності, можливо з ядерною зброєю.

4. Зараз Путін має чотири завдання:

• внутрішня стабільність, мобілізація населення й економіки, збільшення військового виробництва;
• формування альтернативної Заходу коаліції держав «Глобальний Південь+»;
• підготовка до майбутніх агресій. Пріоритет – Молдова і країни Балтії. Привід – нібито порушення прав російськомовних;
• роздмухування конфліктів на Близькому Сході, в Африці та на Балканах. Після вбивства очільника ПВК «Вагнер» Євгенія Прігожина у РФ формують експедиційний корпус із решток «вагнерівців», бійців ГРУ, ФСБ та СЗР для дій в Африці.

5. Ще одним завданням РФ може бути підрив єдності в Україні. Через підживлення амбіцій та провокування військових («тільки вони можуть навести лад») і опозиції. Росіянам байдуже, хто прийде до влади. Головне – занурити Україну в хаос.   

6. У 2024-му майже 40% бюджету Росії йде на війну: $100 млрд на оборону і $34 млрд – на правоохоронців та спецслужби. У 2025-му – буде 35% видатків: $93 млрд та $35,5 млрд відповідно. У 2026-му – 31,8%: $69,5 млрд та $35 млрд.

7. Але в самій Росії не все добре. Репресії сягнули масштабів часів Сталіна. Гіперцентралізація призводить до затримки в ухваленні рішень. Знову почався рух дружин і матерів солдатів, який мав вплив на колапс СРСР під час Афганської війни.

8. Україна здатна відбити агресію Росії, якщо буде адекватна військова та економічна підтримка Заходу. Є два критерії до підтримки: тривалість – до припинення агресії РФ; всеосяжність – політична, економічна, військова, розвідувальна, у протидії кібервійні та дезінформації.

9. Війна увійшла в стадію війни на виснаження. У Кремлі готові вести її, скільки треба. Путін вважає, що має достатньо ресурсів, а внутрішні ресурси України нібито наближаються до повного вичерпання.

10. Безпекова угода між Україною та Британією може виявитися набагато важливішою за самий лише її зміст. Це перша угода Києва з великою державою. Вона зачіпає серцевину колишньої Російської імперії, закріплює юридично нову геополітичну реальність і знаменує найглибший зсув Заходу до російської концепції «сфер впливу».

Аналогічні угоди просуватимуть Україну в західний безпековий простір, не вимагаючи присутності західних військ на українській землі. Вони привчають світ до участі України в Альянсі та створюють підґрунтя для вступу до НАТО. 

Джерело: Forbes Ukraine